Надрукувати
Категорія: Поради
Перегляди: 607

Історія, про яку розповім, надзвичайно болюча для мене, але хочу, щоб вона стала уроком для багатьох-багатьох моїх земляків, котрі наважуються виїжджати за кордон у пошуках заробітку.

З 7 січня цього року я перебував за робочою візою терміном на три місяці в Чехії. Працював на заводі «Borgers» штампувальником. Цей завод випускає різні деталі для автомобілів відомих марок. Працював через чеського посередника — агентство з працевлаштування «Business-job», яке очолює пан Растіслав Данч. Працював по змінах (і вдень, і вночі), по дванадцять годин. Для працюючих передбачені чотири перерви по 15 хв., обід також 15 хв., а всі одинадцять годин на ногах.
Я розпочав роботу 10 січня, а 22 лютого нам видавали зарплату за січень. Коли отримував гроші, то помітив, що мені не додали 900 чеських крон. Я звернув на це увагу координатора «Business-job» пана Явора Кадрієва. Він сказав, що сталася помилка, і гроші мені повернуть. Тепер знаю, що «помилки» у підрахунку зарплат українським заробітчанам носять масовий характер. Мої колеги по роботі нарікали, що їм не довиплачували різні суми, один скаржився, що його обдурили навіть на три тисячі чеських крон. Правда, говорити про це відкрито не наважуються, адже вважають, що не мають ніяких прав і їх легко можуть витурити з роботи. Я пропонував разом озвучити цю проблему, домагатися компенсації, але мене, на жаль, не підтримали.
Та все ж я чекав, коли мені повернуть чесно зароблені 900 крон, які «помилково» не додали. Чекав два тижні, жодних зрушень не було. Тоді я заявив Явору Кадрієву, що звернуся в поліцію і до посла України в Чехії. Він відповів, що я відразу буду виселений з гуртожитку, який належить заводу. І все ж я пішов у місцевий відділок поліції та розповів про цю ситуацію. Наступного дня в гуртожиток приїхав сам пан Р. Данч, викликав мене на розмову. Правильніше, це був монолог, адже говорив лише він. Вимагав повернути жетон, який дає право проходити на територію заводу, перепустку, яку він відразу жбурнув мені під ноги. Далі почалося моральне знущання, адже Данч ображав, принижував мене лайкою, вживаючи нецензурні слова як чеською, так і російською мовами. А на завершення цього грізного «виступу» тричі сказав, що пошле мене воювати на Донбас. Цікаво, на якому боці? Цього він не уточнив. Думаю, Служба безпеки мали би з’ясувати, що саме мав на увазі Данч.  
Поряд із ним стояв Явор Кадрієв, який посміхався услід таким висловам, а потім наказав мені негайно покинути гуртожиток. 900 крон мені таки віддали, розмахуючи купюрами перед носом. Вже через півгодини я виїхав з гуртожитку. Не буду переповідати мої подальші поневіряння, скажу лише, що за допомогою добрих людей, яких зустрів у Чехії, з Божою милістю, я 13 березня був уже вдома.
Після повернення відвідав агентство з працевлаштування «Віза-центр», що у Хмельницькому, яке й знайшло для мене «надійного» партнера у сусідній країні, розповів їм свою історію. В агентстві висловили мені співчуття і сказали, що не матимуть більше справи з «Business-job». І все ж, за послуги я заплатив цьому агентству 250 євро з надією, що працюватиму в Чехії три місяці, а не трохи більше двох, сподіваючись, що маю справу з порядними роботодавцями, які нічим мене не образять. Думаю, за неякісні послуги мені мали би компенсувати і ці витрати, і моральні, яких зазнав з лишком.
Я надіслав заяву і в Службу безпеки України, в якій описав свої поневіряння і, звісно, згадав про погрози п. Данча. Можливо, він очолює не лише агентство «Business-job», а й агентство з військових питань?
Моя історія — не єдина. Тисячі подібних трапляється з нашими заробітчанами. Без сумніву, немало їх буде й надалі. А все тому, що не знаємо своїх прав і не вміємо їх відстоювати. Тож хочу дати кілька порад тим людям, які ще збираються їхати за кордон на роботу. Насамперед, укладайте письмовий договір з агентством, яке надає послуги з працевлаштування за кордоном, де обов’язково зазначайте пункт про матеріальне відшкодування збитків, яких ви можете зазнати з вини агентства. Це — одна з ліцензійних умов. По-друге, вимагайте проект трудового договору (контракту), підписаного іноземним роботодавцем. Такий документ повинен бути ще до вашого виїзду за кордон тут, в Україні. Це — вимога Закону «Про зовнішню трудову міграцію». І головне — поважайте себе і свою працю. Об’єднуйтеся для відстоювання своїх законних прав, вірте у перемогу справедливості.
Від редакції: тема, порушена нашим земляком, є надзвичайно важливою. Тому просимо долучатися до її обговорення інших заробітчан. Чекаємо на ваші розповіді, які будуть опубліковані в нашій газеті.