Серед низки основних політичних прав громадян України фундаментальними вбачаються виборчі права, які забезпечують можливість брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Формування органів публічної влади на засадах загального та рівного виборчого права, вільних та прямих виборів, що проводяться з розумною регулярністю, при таємному голосуванні — це ознака прямої демократії. Саме народ, як це зазначено у статті 5 Основного Закону України, є єдиним джерелом влади в Україні, яку він здійснює безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Конституції України та прийнятих на її основі виборчих законах у достатній повноті відтворено згадані засади.
Вибори  за своєю сутністю є механізмом передачі народом (в особі виборців) доручення своїм представникам (депутатам) здійснювати від його імені владу. Інакше кажучи, шляхом виборів народ делегує владні повноваження своїм представникам.
В українському суспільстві, що оновлюється, постійно зростає значення політичних виборів. Разом з цим, окремі сили намагаються знаходити нові шляхи для спотворення народного волевиявлення. Ці фактори підвищують вимоги до механізму юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства.
Встановлена законом юридична відповідальність за порушення виборчого законодавства є важливою гарантією реального здійснення вільного волевиявлення. У кожному з базових виборчих законів містяться загальні статті, якими запроваджується інститут відповідальності за порушення виборчого законодавства.
За порушення виборчих прав громадян України може бути застосовано конституційно-правову, адміністративну, кримінальну та інші види юридичної відповідальності, що гарантує і забезпечує право кожного громадянина на участь в управлінні державою.
Найбільш ефективними засобами боротьби з правопорушеннями традиційно вважається кримінальна й адміністративна відповідальність. На сьогодні національна нормативна база містить 15 складів адміністративних правопорушень (ст. 212-7 — 212-21 КУпАП) і 7 складів кримінальних злочинів (ст. 157, 158, 158-1, 158-2, 159, 159-1, 160 КК).
Законодавство України передбачає кримінальні покарання за порушення, які, як показала практика, є найбільш дієвими.
Кримінальна відповідальність настає за вчинення суспільно небезпечних порушень законодавства про вибори, що заподіюють істотну шкоду суспільним відносинам у сфері реалізації громадянами виборчих прав, які охороняються законом.  Кримінальна відповідальність за порушення законодавства про вибори передбачена п’ятим розділом Кримінального кодексу України, який містить сім складів злочинів, що посягають на такий об’єкт, як активні та пасивні виборчі права громадян.
Стаття 157. Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача. Карається обмеженням свободи на строк до 3 років до позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, в залежності від тяжкості скоєного правопорушення.
Стаття 158. Надання неправдивих відомостей до органу ведення Державного реєстру виборців або фальсифікація виборчих документів, документів референдуму, підсумків голосування або відомостей Державного реєстру виборців. Тягне за собою позбавлення волі на строк від 2 до 10 років.
Стаття 158-1. Незаконне використання виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, голосування виборцем, учасником референдуму більше ніж один раз. Санкція статті передбачає від накладання штрафу до позбавлення волі на термін від 5 до 7 років.
Стаття 158-2. Незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму. Покарання — від обмеження свободи на строк до 5 років до позбавлення волі на той самий строк.
Стаття 159. Порушення таємниці голосування. Санкція статті — від штрафу до позбавлення волі на строк до 3 років.
Стаття 159-1. Порушення порядку фінансування політичної партії, передвиборної агітації, агітації з всеукраїнського або місцевого референдуму. Передбачає від обмеження свободи на строк до 3 років до позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Стаття 160. Підкуп виборця, учасника референдуму. Максимальне покарання — позбавлення волі на строк до 7 років. Важливо: кримінальній відповідальності підлягають не тільки особи, які здійснюють підкуп виборців, але й громадяни, які віддають свої голоси за гроші.
Усі зазначені злочини належать до умисних. При цьому їх суб’єктом можуть бути як фізичні особи — виборці, так і посадові особи і члени виборчої комісії.
Відповідно до статті 216 Кримінального процесуального кодексу України, розслідування вказаних злочинів належить до повноважень слідчих органів Національної поліції.
Вид та розмір покарання залежить від тяжкості вчиненого злочину, винної особи, наявності обтяжуючих чи пом’якшуючих обставин. Конкретну міру покарання винуватцю обиратиме суд.
Наразі в Апараті Верховної Ради України зареєстровано чотири проекти Законів України, метою яких є посилення відповідальності за порушення виборчого законодавства та забезпечення принципу невідворотності покарання за злочини проти виборчих прав громадян. Актуальність законопроектів є очевидною, враховуючи масовість порушень на виборах в Україні та незначну кількість доведених до суду кримінальних проваджень.
Суб’єктивна сторона більшості правопорушень виглядає у формі умислу, проте ряд складів (ч. 2 ст. 212-7, ст. 212-8, ст. 212-20) передбачає і необережне вчинення порушень.
Спільним для відповідальності, яка настає за вчинення адміністративних правопорушень, є те, що всі протоколи про виборчі адміністративні правопорушення розглядаються судами та санкції всіх статей передбачають штрафи.
На сьогодні в Україні де-юре сформований повноцінний комплексний міжгалузевий інститут юридичної відповідальності за порушення під час виборчого процесу, та його ефективність залежить від правозастосовної практики, і в першу чергу, від діяльності судових та правоохоронних органів.