З ваших листів, шановні читачі, дізнаємося про прикрі ситуації, з якими доводиться зіштовхуватися, про митарства зі спадком, про безконечні вервечки судів, які не завжди завершуються на користь пересічних подолян. Прикрий випадок нещодавно довелося розплутувати працівникам Старокостянтинівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Жителька району звернулася до них із проханням встановити справжнє волевиявлення спадкодавця, адже, на її думку, заповіт складено з порушенням вимог до його форми та посвідчення. З’ясувалося: законна спадкоємиця позбавлена свого права на спадок. Відновлювати справедливість довелося адвокату Олександру Гіппіусу.
Клієнтка, розповідають у відділі комунікацій та правопросвітництва Регіонального центру з надання БВПД в області, протягом тривалого часу доглядала за матір’ю. Однак, як виявилося, мати заповіла своє майно (житловий будинок та дві земельні ділянки) онукові. Про існування заповіту спадкоємиця дізналася уже в ході розгляду цивільної справи за позовом до неї про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Тоді ж ознайомилася зі змістом дублікату цього заповіту, оскільки оригінал загублений.
У посвідчувальному написі вказано, що текст заповіту складений зі слів матері, до підписання прочитаний нею вголос і власноручно нею підписаний у присутності секретаря сільської ради. Проте відомо, що заповідачка з молодого віку мала вади зору та інвалідність першої групи безстроково. Зміст заповіту не давав можливості встановити, чи було волевиявлення спадкодавиці вільним та відповідало її волі.
Справу про визнання заповіту недійсним у місцевому центрі доручили адвокатові Олександру Гіппіусу, який підготував позовну заяву до суду.
В обґрунтуванні позову адвокат посилався на те, що заповідачка через фізичні вади (сліпоту) не могла сама прочитати заповіт, що унеможливлює встановлення її дійсного волевиявлення. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки, на думку суду, стороною позивача не надано належних та допустимих доказів, до прикладу, висновку експерта для підтвердження неможливості заповідача самостійно прочитати та підписати оспорюваний заповіт.
«Ми з позивачкою не погодилися з такою позицією, оскільки на нашому боці були всі докази того, що спадкодавиця через сліпоту не могла самостійно прочитати заповіт. Це і довідка про встановлення першої групи інвалідності в зв’язку зі сліпотою, відповідне посвідчення, членський квиток про належність до спілки незрячих, покази свідків. Пояснення ж відповідача, що підписувати заповіт спадкодавиці допомагав її чоловік, взагалі свідчить про порушення закону. Відповідно до статті 1253 Цивільного кодексу України посвідчення цього правочину здійснюється лише за особистим підписом заповідача, а в разі наявності у нього вад здоров’я — у присутності не менше даох свідків, які зачитують заповіт вголос та ставлять свої підписи на ньому. До тексту заповіту заносяться відомості про особи свідків. Позаяк заповіт не був належно оформлений, це не дозволяє встановити волю заповідача, його слід визнати недійсним. Тому вирішили писати апеляційну скаргу», — зазначив Олександр Гіппіус.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції адвокату вдалося довести, що заповіт складено з порушенням вимог закону. Хмельницький апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення слід скасувати. Постановою від 9 липня 2020 року заповіт, посвідчений сільською радою, визнано недійсним.
Gismeteo 
