Доброго дня, шановна редакціє «Подільські вісті»! Пише вам житель Хмельницького Борис Семенович Гуменюк. Я передплачую газету з 1971 року і щоразу знаходжу у кожному випуску, крім загальнополітичних, господарських, культурологічних, освітніх статей, чимало корисних порад, котрі газета дає подолянам. Так сталося, що тепер і мені потрібна порада у питаннях, що виникли.
У 1991 році моя сім’я отримала квартиру, яка зараз належить на правах сумісної власності мені, моїй дружині та двом нашим донькам у рівних частках. Згодом, на цю житлову площу прописали ще й мого онука. Онук виріс, одружився і з дружиною оселилися в орендованому житлі. Коли у них в 2015 і 2017 роках народились діти, онук без мого відома і решти співвласників житла, прописав правнуків у нашій квартирі.
Таким чином мене непокоїть питання: чи матимуть правнуки право на частку нашої приватизованої квартири в майбутньому? 

– Шановний Борисе Семеновичу, відповідь на ваше запитання складається з двох частин: перша – право на прописку дітей і друга – право на майно (житло). На прохання редакції відповідні роз’яснення по першому пункту дала Оксана Дзіблюк, начальник відділу реєстрації місця проживання, заступник начальника Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, а по другому пункту – Мирослава Гарієвська, завідувач юридичної клініки Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова.
1. Щодо можливості прописки малолітніх дітей за місцем прописки батька, зазначаємо – батько мав право прописати дітей.
Загалом, реєстрація місця проживання здійснюється відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
«...Для реєстрації місця проживання… законний представник (батько), подає: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання, якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі… адреса якого зазначається під час реєстрації».
Даний пункт Закону більш деталізовано у п.18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02 березня 2016 року: документи, що підтверджують право на проживання в житлі, – ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім’ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників);
Як видно із наведених нормативно-правових норм, реєстрація місця проживання неповнолітніх дітей до їхніх батьків або одного із них здійснюється без згоди власників, співвласників житла та без документів, які підтверджують право на проживання у житлі, — зазначено у відповіді Оксани Михайлівни.
2. Питання реєстрації місця проживання з одного боку, та реалізація особою свого права власності з іншого, є актуальними на сьогодні, оскільки громадяни часто побоюються, що їхні права як власників житла, у випадку реєстрації іншої особи, будуть обмежені, чи інші особи зможуть претендувати на нього, — наголошує Мирослава Гарієвська.
Варто знати, що реєстрація місця проживання – це спосіб, яким особа повідомляє про своє проживання державу. Таким чином, «прописатися» можна не володіючи житлом, за умови отримання згоди від власника.
Право власності на нерухоме майно (в даному випадку на квартиру) передбачає право власника (співвласників) володіти, користуватися та розпоряджатися своєю нерухомістю на власний розсуд. Власник може розпорядитися своїм майном шляхом дарування чи продажу. Користуватися своїм житлом власник може особисто, або ж має можливість надати право користування іншим особам (укласти договір оренди, лише зареєструвавши особу в даному житловому приміщенні). Право власності визначається правовстановлюючими документами.
Тому не треба плутати право власності і право проживання. Реєстрація місця проживання у квартирі означає, що особа має право лише проживати в ній. Зареєструвавши особу в своєму житлі, ви надаєте їй право користуватися своїм житлом. Однак ця особа жодним чином не зможе претендувати на таке житло в майбутньому. Реєстрація місця проживання особи у певному житлі не впливає на право власності, зареєстрована особа не стає власником житла.
В даній ситуації правнуки зможуть претендувати на частку в квартирі виключно у разі спадкування за законом, тобто якщо будуть відсутні спадкоємці попередніх черг (дружина, діти, онуки). Факт їхньої реєстрації у квартирі жодним чином не впливає на виникнення у них права власності на неї, — відповідає Мирослава Богданівна.
Шановний Борисе Семеновичу, редакція від себе лише додасть, що пенсіонери можуть скористатись безоплатною вторинною правовою допомогою в Регіональному центрі, що розташовується за адресою: вул. Свободи 70, офіс 222.