«Доброго дня шановна редакціє! Звертається у листі пані Ганна (своїх даних дописувачка просить не вказувати). — Проживаю з 1977 року разом зі своїм чоловіком у селі. Протягом років нажили будинок, згодом трактор, автомобіль, і так сталося, що все це майно «записали» на чоловіка, бо в мене немає прав на водіння, а куплену раніше (ще у 1982-му) стару хату, також записали на нього, бо ніхто не сподівався, що згодом можуть виникнути якісь проблеми. А вони виникли. Сьогодні чоловік каже, що він один хазяїн усього цього і буде розпоряджатись, як захоче, а наші діти нічого не отримають, можливо, щось отримає хтось з онуків. Поясніть, будь ласка, чи маю я право на це майно також?»

Ситуацію, що склалася у цій сім’ї, прокоментувала Діана Думановська, начальниця Городоцького бюро правової допомоги.
Зокрема, пані Діана наголосила на тому, що протягом спільного життя дружина та чоловік, набуваючи у власність майно, мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 Сімейного кодексу України).
Майно, набуте подружжям протягом шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 Сімейного кодексу України). Також статтею 364 Кодексу встановлено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст.70 Сімейного кодексу України). Це правило не змінюється і в тому разі, якщо один із подружжя не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (ст. 60 ч. 1 Сімейного кодексу України).
Отже, у випадку, який наводиться в листі дописувачки, майно, що було придбане у шлюбі, а саме будинок, машина та трактор, — є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Право власності та інші речові права на нерухоме майно, яке утворилося внаслідок поділу або виділу частки з об’єкта нерухомого майна, або об’єднання об’єктів нерухомого майна, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 Кодексу).
При цьому, відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Заповіт — це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Тому чоловік читачки має право заповідати тільки те майно, що належить йому.
Необхідно з’ясувати, коли відбулась державна реєстрація, тобто з якого моменту чоловік став одноосібним власником майна, після чого заповів усе належне йому майно на ім’я онука.
Якщо буде встановлено, що державна реєстрація здійснена з порушенням, тоді слід подати позов про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного сумісного майна подружжя та/або витребування майна з чужого незаконного володіння.
За більш детальною консультацією радимо жінці звернутися до відділу «Городоцьке бюро правової допомоги», що за адресою: вул. Грушевського, 49, м. Городок, тел.: (03851) 3-09-21, 3-06-62.