Дуже важливо, під час війни, нам усім навчитися приділяти більше уваги одне одному, а саме: чути, підтримувати, розуміти та обговорювати новосформовані потреби, — вважає соціальний педагог Олена Костянтинівна ГЛАДКА Хмельницької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20. Залежно від різних факторів особистість по-різному реагує на події воєнного часу. Та маємо зрозуміти одну вкрай важливу річ, що всі реакції (крім тих, що можуть заподіяти фізіологічну шкоду людині) у цих ненормальних подіях є нормальними.

— Олено Костянтинівно, як же батькам потрібно правильно говорити з дітьми про війну?
— Найважливіше — це все-таки не боятися говорити! Перше, на що орієнтується дитина, — це емоційний стан батьків. Чим він спокійніший, тим кращим є відчуття спокою у дітей. Саме так спрацьовують дзеркальні нейрони батьків, а далі — уява. Уява дітей раннього віку базується на тому, що вони бачать, а потім копіюють та відтворюють побачене, а ось уже дошкільнята віком 5-6 років у своїй уяві не тільки відтворюють, вони видозмінюють та доповнюють. Тому з дітками потрібно розмовляти, щоб сформувати правильні, правдиві образи. У цьому віці вони ставлять багато запитань про смерть. Їм не можна говорити, що той, хто помер, — заснув чи поїхав тощо. Бо вони будуть боятись таких речей. Досить гарно діти розуміють пояснення із використанням метафор. Наприклад, людина, як і рослина, народжується, росте, а потім настає час, і вона стає старенькою та закінчує своє існування, але люди живуть дуже довго.
Про війну ми самі не починаємо розмову, лише даємо відповіді. Відповідь має бути коротка, не поглиблена. До прикладу: війна — це тривала битва, у якій результат невідомий, але вона завжди закінчується. А воїн — це сильна й відважна людина, яка працює військовим і захищає людей, а його захищає велике військо. Якщо дитина запитає з ким ми воюємо, то пояснюємо, що ми не воюємо, а захищаємо свою територію.
Коли дитина схвильована, в жодному разі не говорити «не хвилюйся»: обійміть її, загорніть у ковдру, посадіть на коліна та спокійно скажіть, що зараз ви у безпеці і якщо виконувати всі вказівки правильно, все буде гаразд.
— Нещодавно в нашій області розпочалося онлайн-навчання у закладах освіти. Як будувати комунікацію вчителям із учнями під час війни?
— Педагоги мають обов’язково працювати спільно з психологічною службою навчального закладу. Спочатку контакт із дитиною встановлює вчитель, бо саме він спостерігає за станом дитини і при потребі долучає спеціаліста. Батьки також, зрозумівши, що стан дитини кардинально змінився, підбирають найкращий варіант для консультації з психологом. Це може бути телефон довіри, шкільний психолог, сімейний психотерапевт.
У розмові не рекомендується вживання слів, висловів, які мають відношення до військової техніки, зброї. Не проводиться робота з образом неба, бо там є загроза.
Варто також тимчасово знизити вимоги до оцінювання результатів успішності учня, дитини. Важливо для вчителя надавати кваліфіковані відповіді на запитання учнів, або відразу пояснити, що ви не компетентні в цьому питанні, але знайдете того, хто дасть достовірну відповідь.
Проте не критикуйте, не висміюйте, будьте з підлітком на рівних, для того, щоб він без остраху та сорому міг прийти саме до вас за допомогою.
Під керівництвом дорослого пропонуйте спільні заходи для реалізації допомоги на фронт та у волонтерському русі. Підтримуйте дискусії про пережиті події, про страхи, хвилювання в груповому обговоренні, але не заглиблюйтеся в емоції. Навчіть дитину обговорювати їх. Станьте активним слухачем.
— Сучасні діти вже не уявляють свого життя без різних носіїв цифрової інформації, яка не завжди позитивно впливає на них. Як навчити дітей правильно сприймати її?
— Що стосується гаджетів, то це ніби двері в зону небуття, де зникають всі страхи, хвилювання і розуміння подій зовнішнього світу.
А коли підлітки перечитують новини, коментарі, або самі щось коментують стосовно військових дій, з’являється відчуття причетності до подій. Тут буде не зайвим нагадати про кібербезпеку: нікому не надавати приватну інформацію (адреса, ідентифікаційний код, номер телефону свій або батьків, місце роботи батьків, де родина зараз перебуває, де розміщується військова техніка в місті чи військові об’єкти тощо). Часто особисті профілі зламують для отримання інформації, або створюють фейкові. Краще не переходьте за невідомими посиланнями, які були надіслані у приватні повідомлення з соціальних мереж чи месенджерів. Усе це можуть бути хакерські атаки.
Коли, до прикладу, переглядаєте та обговорюєте новини з дитиною, варто переконатися у їхній правдивості. Якщо дитину автоматично додали до невідомих груп, то важливо відписатись від них та заблокувати.
— Чому саме підлітки найчастіше піддаються маніпуляціям?
— На початку військових дій, одним із завдань ворога було проведення серії панічних атак, щоб залякати людей і посіяти в них відчуття незахищеності. Тому і почала розвиватись різного роду інформаційна атака, наприклад, робота з нанесенням міток, нібито для наведення цілі для авіаційних ударів. І наш ворог вибрав найбільш вразливу категорію населення — дітей і підлітків.
Їм надсилалося повідомлення, адресоване ніби від ЗСУ з проханням про допомогу і з винагородою 600 гривень.
Л. Виготський виділяє у підлітковому віці основні види інтересів, до якого входить «домінанта романтики». Це бажання до чогось нового, ризикованого та героїчного. А також у цей віковий період у дітей в більшості розквітає егоцентризм, і якщо з батьками не підтримуються довірливі стосунки, підліток піддається на провокацію й імпульсивно приймає рішення стати героєм.
Тому спершу потрібно налагодити контакт з ним. Треба спостерігати за поведінкою підлітка і при виявленні змін у ній, обов’язково пояснити про всі види відповідальності. Обов‘язково потрібно дати можливість йому все пояснити, разом виходячи з такої ситуації.
— Чи може перегляд відео про війну породжувати в дітей агресію?
— Незалежно від того, який варіант відео, документальне чи художнє, про прояв агресії чи насилля під час війни, чи в повсякденному житті, таке відео має досить сильний вплив, а особливо на підлітків!
Чудовою підказкою є нагадування, яке з’являється на екрані: «перегляд відео тільки для +16, або +18». Будь ласка, шановні батьки, не ігноруйте попередження. Таким прикладом ви демонструєте, що правила можна порушувати.
Під час війни перегляд відео обов’язково має бути з батьками та їхніми коментарями. Підлітку важливо чути про ставлення до такого виду агресії та осуд її проявів до українських дітей, людей та навіть пам’яток культури. Прояв агресії окупантів може закарбуватись як негативний та нікчемний вчинок.
Не можна категорично забороняти перегляд відео, важливо у цей момент бути поряд, пояснювати і обговорювати.
— Через загрозу з боку росії багато сімей із дітьми стали вимушеними переселенцями. Як їм допомогти адаптуватися до нових умов?
— Процес адаптації у випадку воєнного стану багатофакторний. По-перше: вчителі, лікарі, психологічні служби мають бути компетентними в питаннях роботи з сім’єю під час та після воєнного часу. По-друге, психологи мають пройти навчання по роботі з травмою та посттравматичному стресовому розладі (ПТСР).
Зараз дуже важливо, у процесі адаптації, супроводжувати членів сім’ї переселенців і не впустити момент профілактики ПТСР. Його симптоми здатні проявитися відразу або через кілька місяців після травми. ПТСР можна поставити через 4-18 тижнів, але чекати поки сформується цей діагноз не варто. Якщо ми спостерігаємо таку симптоматику, то обов’язково потрібно звернутися до спеціаліста. Тобто, весь процес адаптації потрібно проходити за підтримки психолога.
— Стрес сьогодні супроводжує нас усюди. Як заспокоїти дитину у важкій ситуації?
— Головне заспокоїтись дорослому, який супроводжує дитину. І вже потім він зможе адекватно реагувати на потреби дитини. Якщо перебування досить довге, то потрібно задовольнити спочатку базові потреби, потім важливо почути дитину. Якщо вона маленька, то, звісно, погратись із нею.
Крім того, можна створити дитині безпечне місце, наприклад, куточок під ковдрою. Якщо ви у підвалі, пристосуйте його для малечі, візьміть з собою улюблену іграшку дитини. Розмовляйте з нею тихим, спокійним голосом, співайте колискові, це може на деякий час заспокоїти, далі можна запропонувати ігри або читання.
А з підлітками нарешті є нагода поговорити про ті речі, які їм важливі. Можна по черзі, кожен з членів сім’ї розповідає про те, що, або чим він цікавиться. Не гайте час даремно, навіть сидячи у підвалі Ви зможете дізнатися щось нове про членів сім’ї, прочитати цікаву книгу чи просто вигадати оду — мрія на всю родину!
Будьте поряд. Любіть! Любов переможе все! Все буде Україна!