Журналистка найдена мертвой в Нетешине

16 березня в Хмельницькому обласному управлінні МВС України пройшов брифінг, темою якого було резонансне вбивство редактора «Нетішинського вісника» Ольги Мороз. Моторошна звістка про загибель журналістки стала відома в неділю 15 березня. Саме цього дня пані Мороз знайшли мертвою у власній квартирі.

Заступник начальника слідчого управління Сергій Кушнір повідомив, що наразі слідством порушене кримінальне провадження за статтею «Умисне вбивство». Вивчаються кілька ключових версій вчинення злочину: на побутовому ґрунті і з корисливих мотивів. Також розглядається версія, пов’язана з професійною діяльністю Ольги Мороз, як журналіста.
Сергій Кушнір повідомив: «В ході проведення розтину тіла загиблої були встановлені тілесні ушкодження у вигляді перелому потиличної кістки з набряком головного мозку, що й призвело до смерті. На даний час механізм утворення травм не встановлено. Проведення гістологічного дослідження і судово-медичної експертизи дасть нам відповіді на ці питання. Попередньо було встановлено, що ці ушкодження могли утворитись як при падінні, так і при нанесенні удару сторонньою особою».
Згідно зі слів заступника начальника слідчого управління, ознак боротьби і обшуку в квартирі загиблої не виявлено. Є свідчення родичів жертви про те, що з квартири Ольги Михайлівни зникли деякі речі. Правоохоронці поки не підтверджують цю інформацію, оскільки вона потребує ретельної перевірки. Пан Кушнір також повідомив, що видимих ознак злому квартири не виявлено, а двері квартири вбитої були зачинені на ключ. Серцевина замка вилучена і також підлягає ретельному вивченню.
Сестра пані Мороз поінформувала слідство, що незадовго до загибелі, Ольга телефонувала їй і сказала, що в неї має відбутись «неочікувана зустріч». Наразі ці свідчення перевіряються.  
Більше інформації слідчі обіцяють надати вже найближчим часом, після проведення усіх необхідних експертиз і вивчення обставин загибелі редактора «Нетішинського вісника».     

Пам’яті колеги
Хтось із великих сказав: смерть перетворює життя в долю. Саме так трагічно й  раптово сталося із нашою колегою, журналістом, редактором газети “Нетішинський вісник” Ольгою Мороз.
Недобра, лиха година підірвала згорточок її літ, чорною безоднею перекроїла світлий, чистий життєвий шлях, яким так впевнено йшла Оля. Від першого й до останнього подиху вона залишалася вірною своїм життєвим принципам, безкомпромісності із совістю, вмінню служити людям, Україні. Усе це в ній органічно всоталося з молоком матері, яка дитинкою залишила її сиротою, а ще — твердим, як криця, словом батька. Саме через це вона й пронесла своїм коротким життям таку безкінечну любов до нас усіх, до слова і журналістської справи, які стали сенсом її буття.
А прозорий, щирий, без найменшої фальші голос раз у раз зринав з глибини відкритої душі та серця, нагадуючи дзвінкий струмочок у поліській глибинці — селі Городець Володимирецького району Рівненської області, де вона й народилася.
Кажуть, що саме з таких чарівних місць приходять у цей світ великі романтики, які, залишивши пуповину в отчій землі, приносять із собою бажання змінити цей світ на краще. Спочатку була педагогіка у Нетішинській школі, згодом Ольга очолила прес-службу Нетішинського міського голови, а далі незмінно, понад тринадцять років, творила “Нетішинський вісник”.
Саме на цих посадах зросли її організаторський талант і повага до неї з боку міських жителів. Тому Олю було обрано депутатом Нетішинської міської ради попереднього скликання.
На журналістській ниві Ольга Мороз залишила помітний, яскравий слід багатьма публікаціями, вірою і правдою служила рідному часопису.
Кажуть, що усе можна пережити, окрім смерті. Вона ж, підступна, спричинена двоногими дикунами, забрала Ольгу Михайлівну в світ інший, нахабно вирвала її з наших журналістських рядів.
Однак, як відомо, людина жива стільки, скільки про неї не забувають.
Отож, сумуючи за нашою колегою, кажемо: “Земля тобі, Олю, пухом, царство небесне та вічна пам’ять!”.
Колектив редакції обласної газети “Подільські вісті”, обласна організація Національної  спілки журналістів України.