За добу на Хмельниччині горіло 11 разів, шість із них — пожежі в екосистемах. Також палали будинки та господарські будівлі.
Із настанням стійкого підвищення температури повітря, прогріву ґрунту в Україну прийшло нове лихо — відкрився, на жаль, пожежонебезпечний сезон. Рятувальники з усіх сил намагаються достукатися до свідомості громадян із закликами, особливо в умовах війни, не знищувати лісові насадження, поля тощо. Самовільне випалювання громадянами решток сухої рослинності, трави часто провокує загоряння житлових будинків, господарських будівель, а також виникнення масштабних пожеж з важкими наслідками — знищення екосистеми нашої держави. У полум’ї, яке миттєво поширюється, особливо у вітряну погоду, гине все живе — флора і фауна, а найбільше прикро констатувати загибель людей через власну недбалість.
Зокрема, в рази збільшилася кількість пожеж у природних екосистемах, винуватцями яких, зазвичай, є громадяни, які необачно кидають недопалки чи залишають без нагляду розведені багаття.
Так, лише 13 травня на Хмельниччині виникло одинадцять пожеж, шість з яких — саме через спалювання сухої трави. Горіло на відкритій території поблизу села Ревуха Хмельницького району, смт Чемерівці, сіл Кугаївці та Філянівка Кам’янець-Подільського району, в місті Кам’янці-Подільському, а також неподалік села Тростянка на Шепетівщині. Ясна річ, що гасіння таких пожеж потребує значних ресурсів — як людських, так і матеріальних. Та паліїв це мало обходить, їх навіть не лякають трагічні випадки загибелі людей через це. Найбільше українців згоріло у березні — двоє осіб на Закарпатті, троє на Прикарпатті, також на Вінниччині, Буковині, Хмельниччині тощо. Загалом у квітні бійці ДСНС констатували прикрі факти: через спалювання сухої трави загинуло 16 осіб.
В усіх регіонах держави відмічалося значне загострення ситуації з пожежами в природних екосистемах, яка тільки погіршується і, до прикладу, в квітні щоденно вже фіксувалося до 600 пожеж. Найбільше займань було в Київській, Дніпропетровській, Івано-Франківській та Одеській областях. І до цього списку з кожним днем, на прикрість, приєднуються інші області.
До того ж, що ситуація із пожежами на відкритих територіях дуже ускладнюється саме через проведення бойових дій та ворожими обстрілами практично в усіх регіонах України. Велику роль відіграє не на нашу користь, звичайно, замінування значних територій лісових масивів, лісопосадок, торфовищ і сільгоспугідь вибухонебезпечними предметами. Особливо це стосується районів, де перебував ворог, а також територій, де ведуться бойові дії.
Нікуди не зникла й загроза дистанційного застосування орками запалювальних засобів для створення зон масових пожеж у хвойних лісах, особливо, які ростуть поблизу населених пунктів. До територій з високим ризиком штучного формування таких пожеж належать і ліси Чорнобильської зони відчуження.
Наразі ж особливо гострою є ситуація із пожежами в Миколаївській та Житомирській областях. На Миколаївщині лише за одну добу зареєстровано дев’ять пожеж, п’ять з яких виникли внаслідок ворожих обстрілів.
І напрошується запитання: якщо на територіях, окупованих рашистами, ймовірність загрози виникнення пожеж виростає в рази і на це вплинути вкрай важко, чому ж жителі областей з відносно спокійною обстановкою — ніяк не можуть опанувати свою патологічну вже залежність від спалювання трави та сухостою.
Трав’яні пожежі призводять до помітного зниження родючості ґрунту. Пожежа не збільшує кількість мінеральних поживних речовин у ньому, вона вивільняє їх з сухої трави та робить недоступними для живлення рослин. При цьому втрачаються азотні сполуки і органічні речовини. Скорочення кількості мертвої органічної речовини в ґрунті є головним фактором зниження ґрунтової родючості. На місці підпалу нормальне життя рослин і комах відновлюється лише через 5-6 років, але дуже часто не відновлюється ніколи. Схаменіться палії — не знищуйте українські чорноземи, бо нам же треба бути з хлібом!
Gismeteo 
