Земля завжди віддячує за любов і шану до себе щедрими врожаями. Вона потребує дбайливих рук господаря, який залюблений у неї настільки, що все своє життя присвятив праці на рідній землі. Сила, витримка і загартованість духу — це те, без чого не добитися результатів.

Золотистим колоссям переливаються поля, виграючи на сонці… Ох і славні ж українські чорноземи! А особливо — люди, які своєю працею доводять, що завдяки вірі та наполегливості можна сягати вершин, трудячись вдома, на рідній Хмельниччині.
Про Володимира Васильовича Лучка — керівника сільськогосподарського виробничого кооперативу «Поляна», що в селі Савинці на Ярмолинеччині, безперечно можна впевнено сказати, що цей господар входить до плеяди кращих на Хмельниччині. Його багатющий досвід роботи — безцінний, адже позаду десятки років кропіткої праці у великому господарстві, яке було взірцевим у області та за її межами.
Молодому хліборобові довелося  розпочинати у досить непростих умовах, очоливши господарство, яке було на межі занепаду. Та тоді молодий керівник не побоявся взятися за складну справу й крок за кроком, разом із колективом, відродив його.
Без сумніву, авторитет лідера формується роками, і секретом, запорукою успіху є багаторічна робота фактично без вихідних, набуті знання, практичний досвід, а також організаторський талант і сміливість у прийнятті рішень на користь підприємства.

Недарма дружний колектив кооперативу називає свого очільника серцем і душею, адже за багато років він став для нього по-справжньому рідним.
Народився Володимир Лучко 2 червня 1952 року в селі Вербка-Мурована на Ярмолинеччині. Його батько, Василь Климович, був учасником бойових дій Другої світової війни, нагороджений багатьма орденами та медалями. Працював головою сільської ради, завідувачем тваринницької ферми, бригадиром рільничої бригади в місцевому колгоспі. А мати, Марія Микитівна, трудилася у рільничій ланці. У сім’ї, крім Володимира, зростав ще старший брат Василь. Так за сільською працею і пробігло дитинство Володимира Лучка. Після закінчення школи в рідному селі він здобув освіту в Кам’янець-Подільському сільськогосподарському технікумі. Але навчання довелося перервати через призов на строкову службу до армії, та згодом він таки здобув фах зоотехніка. З неї і розпочинав трудовий шлях, працюючи зоотехніком-селекціонером у рідному колгоспі. А вже через два роки очолив зоотехнічну службу в стріховецькому колгоспі колишнього Ярмолинецького району.
У ті часи кадрові питання перебували в центрі уваги партійних комітетів, державних і господарських органів, отож після розгляду кандидатур на посаду голови правління Савинецького колгоспу було рекомендовано призначити керівником господарства молодого спеціаліста Володимира Лучка як здібного фахівця аграрної галузі.
З огляду на час, котрий минув, можна стверджувати, що з 1985 року в Савинцях розпочалася «нова епоха» Володимира Лучка. Це — новаторство, впровадження досягнень сільськогосподарської науки і передового досвіду, пошук нових технологій тощо. А головне: була сформована економічна основа поступального розвитку господарства.
І результати не забарилися — значно зросла продуктивність у тваринництві та збільшилися врожаї на полях.
Виробничу діяльність, як голова колгоспу, Володимир Васильович розпочав із наведення елементарного порядку в господарстві. Потім укомплектував здібними спеціалістами будівельну бригаду, побудували нові споруди вівчарника і конюшні, автотракторного парку та ін. У господарстві було споруджено зразковий у районі зернотік (на фото) зі складами для зберігання зерна та асфальтованими майданчиками, під’їзди з твердим покриттям до кожного тваринницького приміщення. Багато за його ініціативи зроблено і в соціальній сфері: побудовано нові приміщення місцевої школи, лазні, пекарні, торговий комплекс, асфальтовано всі центральні і допоміжні вулиці, до кожної оселі підведено природний газ. Наведено належний порядок у ставковому господарстві, на пасіці, в колгоспному лісі тощо.
Коли ж почався тотальний розпад колективних господарств, Володимир Васильович не допустив ні розкрадання, ні розпорошення колгоспного майна. А сам колгосп (за рішенням його працівників) перетворився на сільськогосподарський виробничий кооператив. Як стверджує Володимир Лучко, саме такі агропідприємства слід було створювати та зберегти. До прикладу, СВК «Поляна» ніколи не користувалася кредитами, своєчасно сплачували всі податки, працівники отримували в повному обсязі зарплатню.
Однак серед сільських власників земельних паїв були й такі, які пішли на «приманку» земельних холдингів, котрі скупили майнові паї й повернули кошти за їх мізерну, нереальну вартість, уклавши з власниками угоди на великий термін (49 років).
Будь-яка справа, за яку брався Володимир Васильович, йому вдавалася. Однак і труднощів та випробувань вистачало. За всі 38 років на посаді керівника його справедливо можна назвати рекордсменом серед колег на теренах Ярмолинеччини. Він обирався депутатом обласної, районної і сільської рад, а за сумлінну працю і громадську діяльність нагороджений Грамотою Президії Верховної Ради України.
І в нинішній складний час, із самого початку повномасштабної війни в Україні, Володимир Васильович надає посильну волонтерську допомогу воїнам наших Збройних сил. Приділяється належна увага й вимушеним переселенцям із зони бойових дій.
Усі, кому довелося працювати пліч-о-пліч з Володимиром Васильовичем, завжди говорять про нього як талановитого і ділового, а також порядного та людяного.
Його сім’я — найбільша опора та підтримка. Разом із дружиною, Валентиною Вікторівною, яка присвятила своє життя педагогічній діяльності, виховали сина Тараса і доньку Ларису. Відрадно, що сімейна династія Лучків розширюється, підростають четверо онуків, які безмежно люблять своїх дідуся і бабусю та пишаються ними.
…Збігли стрімголов роки життя й праці, і прийшов
70-річний ювілей. Щиросердечно вітаючи знаного хлібороба з цією знаменною датою, Ярмолинецька селищна рада, рада ветеранів селищної територіальної громади, друзі й колеги висловлюють Володимиру Лучку велику вдячність за благородний труд і добрі справи, зроблені ним для людей. До вітань приєднується і колектив «Подільськитх вістей» із побажаннями ювіляру міцного здоров’я, справжнього щастя, родинного затишку і наснаги для здійснення всього задуманого на довгі-довгі роки.