Це основне гасло прогресивної команди працівників Дунаєвецького сервісного центру Міністерства внутрішніх справ на чолі з керівником Віктором Олександровичем Романюком. Якщо говорити про успіх і хорошу репутацію, а головне – позитивні відгуки клієнтів, то, без перебільшення, саме ця установа заслуговує максимально високої оцінки її роботи. Професіоналізм, помножений на людяність, – безсумнівна запорука успіху, це той невеликий секрет, за яким насправді стоїть наполеглива щоденна праця (іноді й після робочої зміни), щоб допомогти розв’язувати всі питання й звернення клієнтів. А їх у Дунаєвецькому сервісному центрі чимало, бо тут обслуговують низку колишніх районів Хмельницької області. Ясна річ, і повномасштабна війна внесла в роботу свої корективи, тож перед колективом Сервісного центру постало чимало викликів, особливо на її початку, коли його роботу було призупинено на півтора місяця. А далі — потік переселенців, реєстрація автомобілів на потреби Збройних сил України та багато інших насущних питань, пов’язаних з війною, — однак, як згадує Віктор Олександрович, — всі виклики часу пройшли достойно й не залишили жодного питання без розгляду й вирішення. А як інакше, якщо майже в кожного працівника в родині є військовий, який захищає незалежність і територіальну цілісність України від окупанта.

У розмові з Віктором Романюком про роботу Сервісного центру, червоною ниткою проходить тема поваги та доброзичливого ставлення до відвідувачів, які заслуговують на отримання якісних послуг європейського зразка. Тут розуміють кожного та намагаються оперативно вирішувати всі звернення, звісно ж, особливу увагу приділяючи нашим захисникам і людям із особливими потребами. Усміхнені та чемні, компетентні в усіх нововведеннях і змінах у законодавстві — саме так можна охарактеризувати колектив. Але, очевидно, без умілого організатора-керівника — установа не працювала б на такому високому рівні. Як наголошує Віктор Олександрович, важливо, що Дунаєвецький сервісний центр завжди відчував підтримку від регіонально сервісного центру ГСЦ МВС у Хмельницькій області, зокрема, його начальник Володимир Олегович Степанов заслуговує слів подяки та неабиякої поваги за розуміння. Втім про все, як кажуть, по черзі…
19 листопада 2015 року Кабінет Міністрів України офіційно ліквідував Державтоінспекцію та міжрайонні реєстраційно-екзаменаційні відділи Державної інспекції безпеки дорожнього руху (МРЕВ). Створені Сервісні центри МВС, змінені процедури — підготовлена низка підзаконних нормативних змін.
Із того часу фактично на зміну відомих майже кожному МРЕВ запрацювали в абсолютно новому форматі інші установи, які називаються Сервісними центрами МВС. Наразі в Україні функціонує 158 сервісних центрів. Як показала практика, ця реформа була виправданою, бо завдяки використанню передового закордонного досвіду та технологій, вдалося не лише значно пришвидшити процес, адже працюють також і електронні черги, а й якісніше надавати послуги.
У Головному сервісному центрі МВС України наголошують, що надзвичайно важливою є робота з людьми та для людей, таким чином зміцнюється довіра до державних послуг. Загалом в основі їхнього успіху — люди, ефективність рішень та передові технології.
Варто нагадати, що серед основних функцій та послуг сервісних центрів МВС — видача та обмін посвідчень водія, реєстрація та перереєстрація транспортних засобів, зміна анкетних даних власника у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (фізичні та юридичні особи), зняття з обліку транспортного засобу/вибракування, перереєстрація транспортного засобу після встановлення ГБО, видача та зберігання номерних знаків, відновлення свідоцтва про реєстрацію після втрати або викрадення (за винятком транспортних засобів, реєстрованих до вересня 2019 року), отримання/повернення реєстраційних документів для виїзду за кордон, реєстрація ТЗ, що перейшов у спадщину, оформлення дозволу на перевезення небезпечних вантажів, надання довідок про відсутність судимості, надання витягу та порядок доступу до ЄДР ТЗ та інші. Також на базі сервісного центру МВС можна скласти іспити для отримання права керування транспортними засобами.
Як наголошує Віктор Романюк, у роботі Сервісного центру лишень встигай за змінами в законодавстві та порядку надання послуг, тож роботи вистачає. Однак у його невеликому колективі з семи осіб працюють кращі з кращих фахівці, які йдуть у ногу з часом, дотримуючись високих стандартів. Тому клієнтам можна бути спокійними, адже тут їх не лише проконсультують, а й ознайомлять зі всіма нюансами та тонкощами оновлень у законодавстві.
Так, до прикладу, від
14 грудня, розповідає Віктор Олександрович, у сервісних центрах МВС діють нові правила реєстрації та перереєстрації транспортних засобів. Отож раніше клієнтам потрібно було пройти такий алгоритм: звернення до адміністратора Сервісного центру МВС, експертний огляд авто, оплата послуги, укладання договору купівлі-продажу, отримання номерних знаків та свідоцтва про реєстрацію авто. Тепер відповідно до змін необхідно: спершу пройти експертне дослідження авто (висновок дійсний 10 днів), а потім звернутися до Сервісного центру або подати електронну заявку онлайн, укласти договір купівлі-продажу, оплатити послуги й отримати номерні знаки та свідоцтво про реєстрацію.
Ми живемо в досить важкий час — час війни, наголошує керівник Сервісного центру, тому й чимало змін і оновлень у роботі Сервісних центрів продиктовані саме введенням воєнного стану в державі. Тож пріоритетним завданням для його команди є розуміння всіх, хто переступає поріг установи, бо іноді за плечима людей — важкі і болісні історії війни — втрата рідних, втрата житла та розпач. Намагаються допомагати й військовим, волонтерам у перереєстрації транспортних засобів на передову. Такі справи, як зазначає Віктор Олександрович, чекати не можуть, тому їх вирішують першочергово.
Він не зі слів знає, як важко тим, хто пережив і переживає жахіття війни, бо, як депутат Дунаєвецької міської ради, з перших днів повномасштабного вторгнення рф на територію нашої держави, безпосередньо брав участь у розселенні вимушених переселенців у селах громади. Разом зі старостами сіл свого виборчого округу шукали тимчасові домівки для людей, яких приймали і вдень, і посеред ночі — ніхто не залишився на вулиці, всіх прилаштували. А потім — хтось залишався, а хтось — прямував далі.
Звісно, найбільше переживають ті, чиї близькі на війні, бо про спокій і сон вони майже забули… Скільки славних синів втратила й, на жаль, продовжує втрачати Дунаєвеччина, з болем говорить Віктор Романюк, та ми завжди пам’ятатимемо їхню мужність і відвагу в героїчній боротьбі з російським ворогом. Його двоюрідний брат після поранення вже вдруге відбув на фронт — неспокійна душа за нього, зізнається співрозмовник, однак такий час і треба це сприймати. Тому й зосереджені зусилля на допомозі військовим — по можливості купували амуніцію — шоломи, бронежилети та багато іншого. Взагалі, наголошує Віктор Олександрович, Дунаєвецька громада на чолі з головою Веліною Заяць спільними зусиллями небайдужих зробила дуже багато для військових, переселенців та українців, які проживають на деокупованих територіях. Тому саме в такому дружному й згуртованому тандемі, де розуміння й вміння почути потреби ближнього на першому місці, й вдалося реалізували, як каже Віктор Олександрович, багато гарних справ. Тому слова подяки він висловлює Веліні Владиславівні і за підтримку Сервісного центру, який на сьогодні розвивається й успішно працює на благо громади та сусідніх колишніх районів.
За плечима Віктора Романюка понад двадцять років роботи в цій сфері, яка пережила реформи та багато змін, однак для нього за цей час незмінним залишилося одне — як би не складалося життя, з людьми треба працювати по-людськи, з повагою та гідністю.
Він родом із села Голозубинці, що на Дунаєвеччині. Коли Віктор закінчив п’ятий клас, сім’я перебралася до Дунаєвець. Батько Олександр Михайлович працював у правоохоронних органах — начальником ДАІ, а мати — Марія Олексіївна — вчителем. Брат Володимир зараз працює прокурором у Новій Ушиці. Тож, як каже мій співрозмовник, вся чоловіча лінія в сім’ї — так чи інакше пов’язана з правоохоронними органами. Хоча мати мріяла про педагогічну ниву для синів.
Після закінчення школи Віктор навчався в Кам’янець-Подільському сільськогосподарському інституті, де здобув спеціальність інженера-механіка, закінчив військову кафедру та є офіцером ЗСУ. Працював за фахом три роки в райсільгосптехніці. Однак життя його вивело на зовсім іншу стежку, бо, очевидно, продовжувати справу батька — справа честі для синів. Отож і відбувся службовий старт Віктора Олександровича з інспектора по розшуку викраденого транспорту при МРЕВ, а далі, як кажуть, життя закрутило… Загалом на посаді начальника МРЕВ, якщо не враховувати всіх змін і пертурбацій (бо він ще й працював начальником міжрайонного відділу ДАІ) Віктор Романюк вже 24 роки. Його поважають і з ним рахуються не лише на рідній Дунаєвеччині, а й в області. Бо цінності в нього за життя зовсім не змінилися — і людяність нікуди не ділася.
Він скромно замовчує про свої нагороди і відзнаки, серед яких і Грамота від Верховної Ради України із врученням нагрудного знака за заслуги перед українським народом, котрі отримав у 2018 році. Бо для нього найбільшою нагородою є вдячність людей, котрих зустрічає на своєму шляху, який, напевно, означений Всевишнім, бо й духовну спрагу Віктор Олександрович тамує у вірі. Принаймні до цього прийшов у своєму житті, і це дає сил і наснаги жити й працювати на благо краю.