Напередодні Нового року, 30 грудня 2022 року, уряд затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов‘язаних та резервістів. Відповідна постанова Кабміну N1487 передбачає, що призовників братимуть на облік у віці від 16 років (у рік досягнення 17-річного віку) до 27 років. Думаю, важливо нагадати, що під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу в Україні не проводиться.
Окрім призовників, на військовий облік зобов’язані стати військовозобов’язані та резервісти, які не досягли граничного віку перебування в запасі. У їх числі – жінки, які мають медичну або фармацевтичну спеціальність.
На військовий облік можуть також стати — лише за власним бажанням – жінки, які мають спеціальність та/або професію, споріднену з відповідною військово-обліковою спеціальністю, перелік яких затверджений Міністерством оборони.
Особливу увагу в цій постанові викликали прописані вимоги про військовий облік українців, які проживають за кордоном й офіційно перебувають на консульському обліку.
Відтепер закордонні дипломатичні відомства повинні інформувати українців за кордоном про початок нового призову. У випадку проведення мобілізації в Україні та у воєнний час дипустанови мають сприяти поверненню додому військовозобов’язаних та резервістів.
Саме цей пункт викликав великий резонанс, адже мова йде про нинішню ситуацію в нашій державі, ми вже практично одинадцять місяців живемо в режимі воєнного часу. Як саме повинно виявлятися «сприяння», наразі невідомо. Фахівці вважають, що, можливо, додаткові роз’яснення будуть надані згодом.
Втім, пояснюють юристи, це стосується тих українських громадян, які у країні перебування, як згадувалося вище, перебувають на консульському обліку. А ставати чи не ставати на такий облік — справа абсолютно добровільна.
Що й казати, питання перебування українських чоловіків за кордоном під час повномасштабної російсько-української війни є, м’яко кажучи, дражливим для суспільства. Багатьох обурює те, що, коли одні воюють і гинуть за рідну землю, інші, мовляв, спокійно собі працюють у близьких і далеких країнах, наче й нічого не сталося. Особливо велике обурення викликають так звані «ухилянти», тобто чоловіки призовного віку, які правдами й неправдами намагаються втекти з України.
До речі, нагадаю, в квітні 2022 року у Верховній Раді було зареєстровано законопроєкт №7265, у якому передбачалася кримінальна відповідальність за неповернення військовозобов’язаних чоловіків з-за кордону під час війни у визначені терміни — від 15 до 60 діб. Порушникам загрожувало від 5 до 10 років позбавлення волі.
Запропоновані правила стосувалися усіх українців віком від 18 до 60 років, які цілком на законних підставах навчаються чи працюють за кордоном.
Експерти зауважували, що загроза кримінальної відповідальності може викликати зовсім не той результат, на який розраховували автори законопроєкту. Тобто українці можуть просто залишатися за кордоном, намагаючись отримати громадянство іншої країни. Більше того, забрати свої родини з України, розірвавши таким чином з нею усі економічні зв’язки. Разом з тим, за даними Національного банку, лише за один, 2021 рік, наші трудові мігранти переказали до України 15 мільярдів доларів.
Однак згаданий законопроєкт знято з розгляду у Верховній Раді. Тож нині чоловіків-українців призовного віку, які перебувають за кордоном, торкатиметься лише вимога ставати на військовий облік у дипломатичних установах. І то тільки тих, які уже перебувають на консульському обліку.
Зрештою, що думають про це жителі нашої області?
Володимир Іванович, пенсіонер (Хмельницький район):
— Ворога треба бити разом. Це ж наша земля, наша Батьківщина. Тоді чому одні мусять воювати, а інші заробляють собі гроші? Тому чоловіки, самі, без примусу, повинні прийти і стати на військовий облік. А держава буде вирішувати, чи потрібен ти на фронті. Тож думаю, що боротися повинні усі, а після Перемоги кожен буде займатися своїми справами.
Світлана ШОВКУН, підприємець (м. Хмельницький):
— Звичайно, всі наші чоловіки, які перебувають за кордоном, повинні ставати на військовий облік. Повинні виконувати свій громадянський обов‘язок. Це ж не означає, що їх відразу заберуть на фронт. Просто вони засвідчать свою готовність захищати Батьківщину. Бо, виходить, одні життя віддають за рідну землю, а інші ховаються за спинами. Ганьба!
Вадим КРАВЕЦЬКИЙ, маркетолог (м. Хмельницький):
— Мій син вчиться на другому курсі в університеті у Чехії. Я не хочу, щоб він ставав на військовий облік. Досить того, що я на обліку. Тому, якщо треба буде, піду воювати і за себе, і за нього. А він нехай і далі вчиться.
Олена КІНДРАСЬ, бухгалтер (м. Кам’янець- Подільський):
— Мій похресник пішов на війну добровольцем. Йому лише 24 роки. Ми всі дуже хвилюємося за нього, але й дуже ним пишаємося! Справжнім українцем виріс. Тому для мене незрозуміла позиція багатьох чоловіків, молодих і старших, які тихенько, сито і спокійно живуть собі за кордоном, чекаючи, коли ж ми переможемо ворога. Ось тоді і повернутися можна буде на рідну землю, так?
Валентина Петрівна (м. Хмельницький):
— Мої дочка і зять уже десять років живуть у Польщі. Працюють, заробляють хороші гроші, діти вчаться у школі. І ви кажете, що йому (зятеві) треба стати на військовий облік і повернутися в Україну, щоб воювати? Не думаю, що це правильно. Може, він більше користі приносить, коли гроші сюди присилає — мені, своїм батькам. Та й військовим нашим допомагає, постійно переказує кошти на потреби ЗСУ. І я не впевнена, що він зможе добре воювати. То хіба не ліпше, так, як є?
Віталій ОЛУЙКО, військовий волонтер, колишній військовослужбовець 86 батальйону ТРО ЗСУ, професор, доктор наук:
— Якщо справжні українські чоловіки, то вони обов’язково стануть на військовий облік, навіть за кордоном. Але ж, бачимо, що чимало чоловіків уже після запровадження воєнного стану за будь-яку ціну намагаються втекти з України. Втім, скажу вам, їм бажано і не повертатися. І не тільки тому, що їх чекатиме покарання. А тому, що від них користі ніякої. Вони не зможуть воювати. На жаль, далеко не кожен чоловік може стати справжнім воїном. До цього треба готуватися і фізично, і психологічно. Слабких, до прикладу, не приймали в Запорізьку Січ. Але це не означає, що з ними не треба працювати. Треба! От якби в нас у школах були належні військово-патріотична, фізична підготовка, тоді б ми не мали стільки сірої маси.
Але — тримаймо стрій, рівняймося на кращих воїнів, захищаймо свою Батьківщину. До Перемоги!
Gismeteo 
