Дмитро Коцюбайло з позивним Да Вінчі — український воїн, який у вісімнадцятирічному віці пішов захищати суверенність нашої держави ще у 2014 році, пройшов АТО/ООС. Загинув під Бахмутом. Це перший доброволець, якому надано звання «Герой України» прижиттєво. За попередніми даними, під час одного з боїв Дмитру в шию потрапив уламок російського снаряда. Поранення виявилося смертельним.

Дмитро народився 1 листопада 1995 року в Івано-Франківській області.
З юності займався творчістю. Багато часу присвячував спорту — легкій атлетиці, футболу.
Хлопець приїхав на столичний Майдан, коли йому було 18 років. Позивний Да Вінчі закріпився за воїном, бо до Революції Гідності він навчався у художньому ліцеї.
У 2014-му він узяв зброю до рук і став на захист України. Спочатку він був командиром взводу добровольців, потім — роти добровольців. Того ж року отримав тяжке поранення у Пісках Донецької області, після одужання знову повернувся на фронт.
Спочатку 18-річного Дмитра призначили старшим відділення, і він керував діями 10 товаришів по службі, багато з яких були старшими за нього. А в 2015-му йому довірили керівництво цілою ротою.
Його називали найталановитішим молодим військовим. Коцюбайло брав участь у боях за Покровськ, Карлівку, Піски, Савур-Могилу. Ледь залишився живим і не потрапив в оточення біля Степанівки.
У березні 2017 року був призначений командиром 1-ої окремої штормової роти «Вовки Да Вінчі» ДУК ПС, яку пізніше переформатували на батальйон.
2022 року отримав звання молодшого лейтенанта. З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну воював у складі 1 ОШБ ЗСУ.
Нагороди Да Вінчі
2017 року Дмитро отримав орден «Народний Герой України».
У 2021-му Коцюбайла було нагороджено орденом «Золота Зірка» — за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
Да Вінчі також став першим українським добровольцем, якому було надано звання «Герой України» за життя.
Дмитро озвучував чимало важливих і глибоких думок у різних інтерв’ю про війну, роль чоловіків у захисті країни та, звісно ж, росіян. Він, зокрема, казав: «Після війни буде багато роботи всередині країни. Маємо розуміти, що треба довести це до логічного завершення. А логічне завершення може бути тільки тоді, коли росія розвалиться. Практика показує, що з ними неможливо домовлятися. Там же справа не в путіні. Вони всі — кінчені дебіли. Україна зможе зажити, коли російська федерація розпадеться. Я воюю, захищаю країну, загалом, як нормальний чоловік, займаюся своєю роботою, а не сиджу в інтернеті, поливаючи когось брудом».
Про загибель Дмитра повідомив Президент України Володимир Зеленський у вівторок. Він назвав його людиною-символом, людиною-хоробрістю.
Глава держави також наголосив: «Він із 2014 року захищав нашу незалежність, гідність нашого народу. Один із наймолодших Героїв України. Один із тих, чия особиста історія, характер, сміливість навіки стали історією, характером і сміливістю України.
Уже понад 9 років українські герої в жорстоких боях за державу виборюють майбутнє для України. Спокій і відносна безпека в тилових містах — це їхній подвиг. Наша впевненість у перемозі України — це їхня стійкість і сила.
Україна завжди пам’ятатиме своїх героїв. Наша пам’ять про них не згине. Згине ворог, що прийшов в Україну.
67-ма бригадо, воїни, слава вашій хоробрості! Усі, хто б’ється за Бахмут, слава вашому героїзму! Дякую всім, чия стійкість і наполегливість знищують армію окупанта на Донбасі! Вічна пам’ять усім, хто віддав життя за Україну!»
«Я не будую далекосяжних планів на майбутнє, — говорив Да Вінчі. — Знаю лише одне — війна має закінчитися нашою перемогою, звільненням всіх окупованих територій, включно з Кримом. Ми будемо йти до перемоги!»

Вічна шана і доземний уклін нашим незламним ГЕРОЯМ!