Надрукувати
Категорія: Портрети
Перегляди: 321

«За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові постановляю присвоїти звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» Ходаківському В’ячеславу Анатолійовичу – майору (посмертно)», - йдеться в указі, оприлюдненому на офіційному сайті Володимира Зеленського. Державну нагороду 21 березня Президент вручив дружині та сину загиблого.

Майор Ходаківський був заступником командира авіаційної ескадрильї 7 Бригади тактичної авіації імені Петра Франка. Загинув 21 березня 2022-го у літаку Су-24М під час виконання бойового завдання зі знищення живої сили та техніки ворога у Покровському районі Запорізької області.
«Він був льотчиком від Бога, хотів виконувати усі можливі польоти, любив літати на малій висоті, бо відчував літак так, як те, без чого неможливо жити…» - так згадують майора його бойові побратими.
Ще з початку війни 2014 року брав участь в АТО, згодом ООС. Виконував бойові вильоти, відзначений державними нагородами.
Був учителем, прикладом для багатьох, а тепер став для рідних та друзів небесним охоронцем.

Ходаківський В’ячеслав Анатолійович народився 5 жовтня 1981-го у Бердичеві, що на Житомирщині, зазначають у бригаді тактичної авіації імені Петра Франка. Літати мріяв змалку. У 2000-му закінчив Вище художнє професійно-технічне училище, й одразу ж вступив до Харківського інституту льотчиків ВПС.
У 2004–му прибув для подальшого проходження служби у Коломию, що на Івано-Франківщині, а згодом розпочав службу у складі 7 Бригади тактичної авіації імені Петра Франка.
13 березня 2022-го Президент видав указ про нагородження майора орденом Богдана Хмельницького III ступеня, а через 8 днів льотчик героїчно загинув, знищуючи ворога.
«Наш крайній політ був як всі у ті дні: «Сирена, укриття, підготовка, телефонні дзвінки. Все, готові!» Перевірка літака і в небо. Все як завжди - політ, робота і повернення до дому. Але в цей день ми не повернулись. І додому я приїхав вже сам, - пригадує побратим загиблого майора. - До останньої хвилини і секунди він тримав нашого птаха у небі. Але ще одна секунда, і я залишився один. Останні його слова були «Зачекай, не поспішай». Його спокій і витримка у ці хвилини - це було щось неймовірне. Людина зі сталі, з якою я знаходився в одному місці, в одному літаку. Він назавжди залишиться в моїй пам’яті саме таким - спокійним, виваженим. Людина, на яку потрібно рівнятись і брати приклад!».