Останні липневі дні сповнені невимовного болю для Ярмолинецької та Красилівської громад через важку втрату двох зовсім молодих Героїв, які віддали свої життя у важкій боротьбі з ворогом-окупантом за незалежність і свободу рідної землі. «На щиті» повернулися до рідного дому мужні Захисники України СТЕЦЬ Руслан і СКОРОПАД Олександр, яким би ще жити та жити, але проклята війна внесла свої криваві корективи…
У серпні планував одружитися
Навколішки та з квітами 27 липня на Ярмолинеччині проводжали бійця Стеця Руслана в його останню дорогу. 25-річний воїн навіки приєднався до Небесного війська наших Захисників.
«Руслан Стець народився 29 квітня 1999 року в селі Ясенівка. Хлопець ріс у великій дружній родині, мав старшого брата і трьох молодших сестер. Діти росли в атмосфері любові й турботи, яких вистачало на всіх. Їхній мамі Оксані Стець присвоєно почесне звання «Мати-героїня», — розповідають у Ярмолинецькій територіальній громаді. — Середульший син Руслан за вдачею був відкритим, активним, товариським. Після закінчення 9-річки в рідному селі вступив на навчання до Хмельницького професійного ліцею харчової промисловості. Потім розпочав власний трудовий шлях — працював у пекарні, на взуттєвій фабриці у Хмельницькому. Пробував себе у різних сферах. Встиг також пройти строкову військову службу».
В обласному центрі Руслан зустрів свою долю — дівчину Вероніку, з якою хотіли побратися в серпні. Так вже склалися непрості обставини в житті військового, що доводилося все це планувати перебуваючи на фронті.
Руслана Стеця призвали до лав ЗСУ цьогоріч у березні, військові навчання проходив в Україні та Латвії. Став бійцем 3 окремої штурмової бригади, був оператором безпілотних літальних апаратів.
…Остання розмова з рідними відбулася 18 липня, бо далі його телефон замовчав… Навіть побратими не знали його місця перебування та що з ним сталося. Вважався зниклим безвісти. Проте, на превеликий жаль, через кілька днів підтвердилася загибель Захисника Руслана Стеця 19 липня на Луганському напрямку.
Поховали мужнього Героя у рідній Ясенівці. Вічна слава і пам’ять Захиснику України!
Воював зі всіх сил і мав важке поранення
29 липня жителі Красилівської громади живим коридором, стоячи навколішки, з державною символікою та квітами, віддали шану Герою — стрільцю-санітару 1 штурмового відділення 1 штурмового взводу 2 штурмової роти, 25-річному Олександру Скоропаду.
Прощальне віче з військовим відбулося на площі Незалежності біля пам’ятного знака Героям України.
«Олександр Скоропад народився у селі Митинці на Красилівщині. Закінчивши школу, здобув професію автомеханіка в Красилівському професійному ліцеї. Всі його пам’ятають добрим, енергійним та активним.
Незважаючи на молодий вік, Олександр мав непереборне бажання звільняти від ворога рідну землю, і у вересні 2022 року уклав контракт зі Збройними силами України. Мріяв про Перемогу і робив усе можливе для її наближення, воював зі всіх сил і мав важке поранення, — з болем діляться у Красилівській міській раді.
– І, на жаль, його серце не витримало… Олександр помер від серцевого нападу там, де він служив і воював — у Костянтинівці Покровського району».
Поховали Олександра Скоропада на кладовищі в його рідному селі.
У мить прощання звучав Державний Гімн України та триразові залпи почесної варти.
В нього залишилися мама, тато і брат. Вічна пам’ять Герою!
Gismeteo 
