Ці слова пригадалися, коли шукала інформацію про заслуженого майстра народної творчості України, члена Асоціації майстрів-художників смичкових інструментів Сергія Григоровича Голубокого. Якийсь час не вдавалося встановити місце його народження, адже в своїй біографії, розповідях, спогадах він вказував просто Клітна (а таких сіл на Красилівщині два — Велика Клітна і Мала Клітна).
Опитала всіх знайомих з тієї сторони, проте ніхто нічого не міг пригадати про людину з таким прізвищем: у господарстві таких працівників не було, в місцевій школі не навчався…
Проте вдалося знайти номер його телефону й поспілкуватися із самим Сергієм Григоровичем, який прояснив ситуацію.
Чому не змогла знайти його серед людей з таким прізвищем? Виявляється, дідусь Сергія Петровича мав досить поширене в тій місцевості прізвище Паруха. Проте чимось воно не сподобалося йому і став він Голубоким. Таке ж прізвище отримали і його нащадки.
Отож, народився 24 лютого 1961 року в селі Велика Клітна. Був наймолодшим серед чотирьох дітей, мав ще дві сестри та брата Петра. Коли йому виповнилося чотири роки, сім’я переїхала до Красилова. Батько Григорій Филимонович став працювати механіком з ремонту обчислювальної техніки на заводі металовиробів (зараз ДП «Красилівський агрегатний завод»), мама Ніна Петрівна — нянею в дитячому садочку машинобудівного заводу.
За якийсь час Сергій став учнем середньої школи № 3 і паралельно навчався в Красилівській музичній школі, де опановував скрипку. Викладачів було чимало, але запам’ятався Петро Ісакович Фаєрман, який найбільше вклав у свого учня, готуючи його до вступу в музичне училище.
Мрії своїй не зрадив і в 1976 році став учнем Вінницького музичного училища в класі викладача скрипки Калиновського Н.С. Саме там, в училищі, виявив бажання майструвати власноруч цей інструмент.
Після закінчення училища успішно вступив до Харківського інституту мистецтв з класу альта. Через рік перевівся до київської консерваторії, а ще через рік, у складі квартету студентів консерваторії став лауреатом Республіканського конкурсу струнних квартетів. Як соліст-виконавець брав участь у концертах групи найкращих студентів у Лейпцигу, Галлє, Веймарі (Німеччина). Тоді ж власноруч виготовив альт і зіграв на ньому.
П’ять років потому — з 1984 до 1989 року — артист і скрипковий майстер Київського дитячого музичного театру. Потім служба в армії, яка проходила в ансамблі пісні та танцю в Києві.
Згодом познайомився зі своєю майбутньою дружиною Жанною, яка родом із Закарпаття, і молода сім’я в 1989 році переїхала туди на постійне місце проживання.
То був складний період. Довелося змінити не лише місце проживання, а й роботу, звикати до інших людей, їхнього побуту й культури. Став працювати вчителем у сільській школі села Сілець, але плекав мрію про вдосконалення знань із створення нових музичних інструментів.
Завершенням фахової освіти стало дворічне стажування у видатного польського майстра, лауреата багатьох міжнародних конкурсів, члена журі трьох конкурсів скрипкових майстрів імені П. І. Чайковського Яна Павліковського в 1993-1995 роках. На той час Сергій Григорович виготовив уже 13 скрипок, проте постійно прагнув до вдосконалення своєї майстерності.
Відомий майстер не одразу взяв його на стажування, запросив через рік. Два роки навчання у нього додали знань і майстерності.
Після повернення з Польщі, Сергій Голубокий почав працювати викладачем Іршавської дитячої школи мистецтв. Одночасно з викладацькою роботою був керівником двох колективів: народного струнного ансамблю вчителів та струнного ансамблю учнів. Виступи колективів тепло сприймали не лише в Іршаві, а й за межами району, області та багатьох містах України.
Однак не припиняв роботу зі створення нових скрипок, які виготовляв на замовлення професійних скрипалів. Важко прослідкувати за кожним інструментом, але його скрипки знайшли своїх господарів у багатьох країнах світу: скрипки Голубокого звучать у Франції й Угорщині, Іспанії й Німеччині, а також в Америці, Англії, Мексиці, Люксембурзі, Італії…
У 2009 році Голубокий отримав звання «Заслужений майстер народної творчості України». Його руками створено понад 350 інструментів, з яких понад 30 — віолончелі.
Понад два десятиліття Сергій Григорович по крихтах збирав факти про майстрів струнних музичних інструментів, які жили й працювали в Україні. Як результат — вийшов у світ довідник «Скрипкові майстри України», який став першим подібним довідником у музичному світі.
Сергій Григорович живе в маленькому селі Заріччя Іршавського району на Закарпатті. Проте чимало поїздив по світу, зустрічався з багатьма відомими майстрами скрипкових справ. А ще в його пам’яті зберігаються спогади про зустрічі з президентами України Віктором Ющенком та Леонідом Кучмою.
Доречно кілька слів сказати і про родину Голубоких, яку Бог щедро нагородив талантами: батько Григорій Филимонович самотужки навчився грати на багатьох музичних інструментах, мав гарний голос, співав, малював акварелі, які й досі зберігаються в родині. Усі його діти (і навіть онуки) отримали у спадок по шматочку того таланту і понесли його по життю.
Найстарша дочка Галина (єдина з дітей, яка не мала музичної освіти) тривалий час була солісткою народного аматорського ансамблю пісні і танцю «Случ», молодша сестра Анна також мала гарний голос і брала активну участь у художній самодіяльності. Сини, Сергій та Петро (нині покійний) виготовляли музичні інструменти.
Гордився б нині Григорій Филимонович і своїми онуками: Ліля — директор Антонінської дитячої музичної школи, регент церковного хору, Олена — художник, пише гарні картини, ікони, бере участь у розписі та реставрації храмів.
Як відпочиває майстер? У вільну хвилину бере до рук скрипку і насолоджується творами Баха, Бетховена, Моцарта, Хачатуряна. Такі моменти допомагають розслабитися, поринути у світ музики, відчути прекрасне.
Сергій Григорович із задоволенням приїздить до Красилова — міста, яке стало початком здійснення його мрії, де здобув ази музичної освіти, де проживають його родичі, друзі та однокласники, де пам’ятають і гордяться ним.
Gismeteo 
