Саме професія дідуся надихнула онука Артема стати рятувальником, однак згодом хлопець пішов іще далі й перекваліфікувався на сапера.
«Нині 27-річний Артем Ліщинський — водій-сапер Аварійно-рятувального загону спецпризначення Хмельницької області. Він відповідальний за безпеку колег, коли доправляє їх до місця призначення, а вони, в свою чергу, гарантують його безпеку, коли йдуть попереду авто та розміновують територію, — розповідають у Головному управлінні ДСНС у Хмельницькій області. — Чужі по крові, але рідні у спільній справі професійного обов’язку — вижити та врятувати українську землю від ворожого смертоносного залізяччя».
— Харківщина дуже щільно замінована. Вже кілька разів побував на ротації в місті Ізюмі та селищі Борова. І тут роботи ще на десятки років. Заміновані дороги, поля, лінії електропередач. Майже на кожній будівлі написано «Небезпечно! Міни!» Територія замінована майже вся, — каже Артем.
Він, до речі, — рятувальник у другому поколінні. У виборі професії вирішальну роль для майбутнього бійця ДСНС відіграв його дідусь, який важливо наголосити, був і його наставником у цьому виборі, бо сам, працюючи вогнеборцем, рятував чужі життя. Звісно ж, дуже пишався рішенням Артема — стати рятувальником, продовживши таким чином сімейну традицію. І коли онук обрав цей фах у 2015 році, дідусь щиро радів за нього, але, на жаль, не дочекався часу, коли хлопець став сапером. Але те, що його найрідніша людина схвалила б цей вибір, у Артема сумнівів нема.
Дідусь би точно гордився онуком, якого відзначено за професійність, хоробрість, самовідданість, мужність і відвагу, виявлені під час виконання службових обов’язків. Так, Артем Ліщинський отримав нагрудний знак Державної служби з надзвичайних ситуацій «За відвагу у надзвичайній ситуації».
Gismeteo 
