Минулої п’ятниці біля редакції міської газети «Нетішинський вісник» було незвично багатолюдно. Рідні, друзі, колеги, знайомі і просто небайдужі нетішинці прийшли, аби відкрити меморіальну дошку і пом’янути колишнього редактора міського часопису Ольгу Мороз, котра загинула від рук убивць у березні минулого року. Цьогорічного 13 січня їй виповнилося б 45. Та не судилося…

З ініціативи Нетішинської міської організації Національної спілки журналістів України на приміщенні редакції міської газети встановлена меморіальна дошка. Відтепер усміхнена Оля зустрічатиме всіх відвідувачів часопису, якому вона віддала 13 років життя. Уродженка сусідньої Рівненщини, вона на традиційні вітання з нагоди професійного свята журналістів незмінно відповідала: «Служу громаді Нетішина». І хоч 20 років прожила у цьому місті, дуже гордилася, що родом із Городця – мальовничого поліського села. Гордилася успіхами його людей, щиро переживала за свою велику родину. За всіх, хто її оточував.
– Є люди, які проживають життя, але після себе нічого не залишають, сказав у своєму виступі Нетішиський міський голова Олександр Супрунюк. – Є люди, які добросовісно виконують свою роль і завжди на вістрі того, що відбувається у суспільстві, стоять за правду, часто незаслужено критиковані, але завжди відстоюють свою позицію. Ольга Мороз саме та людина, яка була справжнім патріотом нашого міста і патріотом України.
– Ольга Мороз залишилася жити у своїх публікаціях, своїх добрих справах і в наших серцях. Але при всій своїй «йоршистості» у доброму розумінні цього слова, завжди була щирою і особливо прихильною до своїх колег-журналістів, – сказав у виступі редактор газети Хмельницької АЕС «Перспектива» Віктор Гусаров. А ще Віктор Павлович прочитав свій вірш, присвячений Ользі Михайлівні:
Вона так прагнула висот.
Жадала святості і волі.
Була завжди на видноколі
У вирі справ, турбот, пригод.
Вона холонула від зла.
Вона тепліла в дружнім колі.
І нині сумно всім без Олі,
Як добре, що вона була…
– Вона була щирою, відвертою, простою українкою, якою ми повинні гордитися та цінувати і яку завжди повинні згадувати у своїх молитвах, щоб душа її була спокійною і не зазнавала ніяких страждань, – сказав у своєму виступі священик Української православної церкви Київського патріархату отець Олег.
…Під звуки тужливої мелодії «Пливе кача…» спадає покривало, і на Нетішин знову глянула усміхнена Ольга Мороз. Тільки тепер із холодного чорного граніту…