Оприлюднено ще один вірш митрополита Володимира.
Засоби масової інформації нашого краю неодноразово розповідали про нашого земляка, відому в усьому світі людину – Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнійшого Володимира (Сабодана), митрополита Київського і всієї України. Зокрема, йшлося і про те, що деражнянська земля зберегла стежки, зміряні його стопами у молоді роки. Митрополит відійшов у Вічність 5 липня 2014 року, а в кінці року минулого міг би святкувати ювілей, йому виповнилося б 80 літ.
Микола Васильович Черкаський – директор Деражнянського професійно-аграрного ліцею, який протягом багатьох років підтримував земляцькі стосунки з Блаженнійшим Володимиром (про це наша газета розповідала), ініціював заходи на відзначення ювілею спочилого у Господі митрополита.
В актовому залі ліцею зібралися учні та викладачі, священики, парафіяни від православної громади Деражні, гості з обласного центру. З сердечним трепетом та увагою присутні переглянули документальний фільм про життя і служіння Церкві Блаженнійшого Володимира – звучав його живий голос і пломенів погляд надзвичайно добрих очей. Учасники дійства оглянули підготовлену виставку з портретом Владики Володимира, іконами, його книгами і запаленою свічечкою.
Вкотре М. В. Черкаський поділився своїми враженнями від особистих зустрічей з Блаженнійшим, а також повідав про нову хвилюючу подію… Всім відомо, що Владика писав вірші. І ось нещодавно віднайдено ще один рукопис – вірш «Пороги». Родичі і односельці, які прийшли до батьківської хати пом’янути спочилого, випадково знайшли аркуш паперу, змережаний рукою отця Володимира, під обрусом на столі. А знайшовши, відразу передали М. В. Черкаському. Ось рядки цього вірша:
Приїхав з дороги до рідного дому,
Низенько вклонився порогам своїм.
Пороги привітно завжди зустрічають
І з радістю кличуть мене в рідний дім…
За всіх я молюся і Бога благаю
За нашу країну, за нашу рідню.
Щоб в мирі жилося, і все щоб збулося
У кожному році і кожному дню.
Ці прості і проникливі слова – ще одне свідчення відданості Предстоятеля Української Православної Церкви своїй малій батьківщині, тієї любові до неї, з якої виросла велика любов до всієї України і всіх людей.
Учасники поминальної події у Деражнянському ліцеї відвідали також Марківці Летичівського району – рідне село Блаженнійшого Володимира. Після короткої заупокійної служби на сільському кладовищі біля могил батьків митрополита Володимира – Маркіяна Арсеновича та Феодосії Іванівни Сабоданів, делегація попрямувала до домівки, де жила благочестива сім’я. Зайшли у хату, де кожен куточок ніби дихає справжньою християнською привітністю, опісля оглянули сад, з якого, до речі, цієї осені М. В. Черкаський з іншими земляками відвіз великий кошик яблук до Києво-Печерської лаври – на відкриття першого музею митрополита Володимира. Як розповів Микола Васильович, Блаженнійший Онуфрій, предстоятель УПЦ, поцілував червонощокі плоди і попросив роздати їх вірянам.
Gismeteo 
