Проект такого залізничного маршруту існував у 1910 році.

Про це повідомляв журнал «Новая иллюстрация» у № 47 за 1910 рік, розмістивши також карту майбутньої Британсько-Індійської залізниці.

Ідея побудови такої залізниці виникла в Росії, але була вона прихильно зустрінута й у громадських та урядових колах Великобританії. Ця магістраль мала пролягти через країни Західної Європи, сучасну Україну, Росію, Кавказ та Іран. На карті читаються чотири українських вузлових залізничних станції: Львів, Бірсула, Знам’янка і Синельникове. Якщо зі Львовом, Знам’янкою та Синельниковим все зрозуміло, то Бірсула потребує додаткових роз’яснень. Справа у тому, що 1928−1929 роках це місто сучасної Одещини було столицею Молдавської автономної РСР у складі Української РСР, а в травні 1935 року Бірзулу перейменували на Котовськ. У травні 2016 року місто Котовськ перейменоване на Подільськ. Бірзула 1868 року стала станцією Волочисько-Одеської залізниці, яка пролягла через Проскурів 1869 року. Прямішого шляху на Львів у той час не існувало. Та й тепер також не існує.
А про те, що автори проекту мали намір скористатися вже існуючими залізничними коліями, свідчить той факт, що на території Російської імперії потрібно було збудувати лише 200 верст від Баку до Решта. Великобританія мала прокласти 400 верст залізничного полотна від перського кордону до Пушки. А ще 1500 верст повинно було взяти на себе міжнародне співтовариство. Якби сто років тому вдалося реалізувати цей грандіозний проект, то з Лондона до Бомбея можна було б потрапити лише за 7-8 діб. А з Проскурова хоч до Бомбея, хоч до Лондона подорож тривала б доби три-чотири…