Він — унікальний керівник. Вже не одне покоління аграріїв бажає збагнути феномен Михайла Шаповала. Хоча, відверто кажучи, це непосильне завдання. Бо Михайло Васильович Шаповал, керівник сільгоспкооперативу «Летава», Герой України, був і залишається нерозгаданою таїною. Передбачити хід його думок, по-господарському мудрі рішення — неможливо. У той же час він залишається завжди відкритим, щирим і добродушним з людьми.
Якось один із керівників господарства захоплено розповідав про те, що Шаповал... чує землю. Не раз, каже він, важко було прийняти рішення щодо тієї чи іншої ситуації, а Михайло Васильович завжди знав, як зробити правильно.
Надзвичайно правильним було особисте рішення Михайла Шаповала протистояти загальним настроям, коли у хвацькі 90-і знищувалися колективні господарства. Вирізали худобу, відключали електроенергію, «обезкровлювали» матеріально. А Шаповал, на подив усім, разом з летавчанами розпочав реконструкцію чотирьох корівників і свинарників, і навіть будівництво нової тваринницької ферми. Нічого з колективного господарства Летави не продали, не розвалили, не розбазарили.
Не стало колишніх орденоносних колгоспів-мільйонерів, пішли поневірятися в пошуках копійчини колишні колгоспники, інші втопили своє майбутнє в горілці. А селяни Летави залишилися вкупі, разом з Шаповалом, і тепер вважають Летаву своєю державою, якою надто дорожать.
Він і досі за звичкою називає кооператив колгоспом. Бо відтоді, з 1981 року, коли прийшов працювати в Летаву, і дотепер, Михайло Васильович вважає колектив, своїх земляків головними в долі села. Для них керівник свого часу газифікував його, для них ремонтує сільські дороги, провів вуличне освітлення. З турботою про земляків постійно підтримує школу, дитсадок, Будинок культури, лікарню. Коли зверху сипалися накази про ліквідацію сільських дільничних лікарень, Шаповал не дозволив знищити летавську. Тут відремонтували водогін, теплотрасу і забезпечують медзаклад продуктами харчування. Лікарня потрібна людям і керівник кооперативу, переконані, будь-що збереже її.
Дбати про громаду для ветерана-аграрія — головне. Ось показовий приклад. Приїхав у Летаву чиновник із Мінагропроду. Шаповал йому все показує, знайомить із життям господарства. А гість каже: «Та ви ж можете зібрати кращих механізаторів, взяти землю й робити на себе?». Михайло Васильович відповідає: «Міг би, от тільки все, що вам розповів, тепер коту під хвіст, бо у вас геть інше на умі. Я міг би накрасти, натягати всього… І що б про мене сказали люди — «От був такий Шаповал, злодюга?!» Тому намагаюсь, щоб не тільки не говорили, а навіть не думали про таке. Звісно, всім чиновникам не сподобаєшся. Та я працюю не для них, а для людей, які трудяться на землі і хочуть жити гідно».
Отак гідно дійшов Михайло Васильович до свого 70-ліття, яке святкує сьогодні, 8 листопада.
— Озираючись на пройдений шлях, я пишаюся тим, що вдалося зберегти свій кооператив, хоч це було дуже непросто, і тепер він є взірцем для інших підприємств. Але найбільшою нагородою для нас, летавчан, є те, що село, незважаючи на нелегкі часи в державі, процвітає.
У цьогорічні жнива, скажімо, ми зібрали з 1030 гектарів 5707 тонн ранніх зернових та зернобобових культур. На круг вийшло по 55, 4 центнера. Збіжжя другого класу, якісніше, ніж торік, тож, звісно, дорожче. Наші селяни живуть нормально, не бідують. Кому потрібна велика сума грошей ( чи то на весілля, чи на лікування, чи на навчання, треба купити машину чи ще щось) — надаємо з каси кооперативу безвідсот- кові кредити на певний період. Люди з часом ці гроші повертають, дякуючи від усієї душі. На мою думку, будь-яка влада в першу чергу мусить спиратися на виробничі колективи, бо саме вони дають державі прибуток. До того ж, ми ніколи не заглядали в державну кишеню (рентабельність завжди була не нижчою 25-ти відсотків), бо маємо власні кошти. Відтак, сплачуємо чималі податки, вчасно розраховуємося із пайовиками, яких у нас майже 1600. При цьому оплату за пай видаємо за бажанням — збіжжя, гроші, будівельні матеріали, худобу тощо.
Наразі маємо 10 комбайнів зернозбиральних, 3 буряко-збиральні, 5 кукурудзозбиральних, 4 комбайни для збирання силосу і сінажу, 60 тракторів, власну майстерню для ремонту сівалок та інших причіпних знарядь.
У Летаві техніки вдосталь. І найголовніше — вітчизняної. Як пояснює Михайло Шаповал, комбайн «Джон Дір» коштує стільки, що за ці гроші можна придбати три херсонські. Звичайно, поодинці вони поступаються «американцю», але вкупі така виробнича потужність, що ніякий «Джон Дір» не наздожене. Як стверджує Михайло Васильович, купуючи українську техніку, ми підтримуємо наші підприємства, сприяємо створенню на них робочих місць, а також зберігаємо робочі місця у господарстві.
— У нашому автопарку — 57 машин: легковики, вантажівки, автобуси. Без останніх ніяк — треба з навколишніх сіл працівників на роботу й додому привозити, а дітей доправляти до школи.
Ми велику увагу приділяємо як основним, так і другорядним напрямкам сільськогосподарського виробництва. У нашому кооперативі — ферми, де утримуємо 600 корів, працюють млин, міні-пекарня, м’ясо-молочний цех, олійня. Є в Летаві пасіка на 150 вуликів. Цей цілющий продукт, мед — незмінна складова у щоденному меню вихованців дитячого садка і школярів протягом усього навчального року. Маємо ще й яблуневий сад...
«За роки роботи в Михайла Васильовича виробилася інтуїція. Буває, що він приймає якесь рішення, яке всім здається абсурдним. Але проходить кілька днів і ми бачимо, що це рішення є єдино правильним і дивуємося, як він міг це передбачити», — чули думку від працівників кооперативу.
Сільське господарство — виробництво під відкритим небом. І вміння передбачати — справжній талант. І цей талант має Шаповал. Він каже, що землю неможливо обманути. Тому в господарстві завжди мають потрібну кількість добрив, пального, постійно оновлюється тракторно-автомобільний парк.
Він вимогливий до підлеглих, але в першу чергу — до себе. Якщо М. В. Шаповал дає якесь доручення, то обов’язково перевірить, як воно виконане.
Жодного разу Михайло Васильович не спізнився на роботу, а робочий день в нього починається зі сходом сонця. Об’їжджає тваринницькі ферми, спілкується з доярками, телятницями, цікавиться: чи здорова худоба?
Але на першому місці керівника — люди. Проблеми летавчан, їхні радощі і пе- чалі проходять через його серце.
«Жодна подія в селі не відбувається без Михайла Васильовича. І на все він знаходить час, і всюди він є, — розповідає про свого керівника заступник голови СВК «Летава» Степан Горбач. — Вже 28 років я працюю з Михайлом Васильовичем і хочу зазначити, що всі ці роки я у нього постійно вчуся. Зоотехнік за освітою, він досконало вивчив усі галузі сільського господарства і є спеціалістом з агрономії, механізації, економіки. Але і зараз у свої 70 років він постійно вчиться, читає спеціальні журнали, книжки і спонукає до цього усіх. До речі, господарство передплачує дуже багато спеціа- льної літератури».
Як справжній патріот, Михайло Шаповал ратує за все українське. «Потрібно підтримувати вітчизняну книжку, культуру, техніку, технології, продукти харчування. І при цьому брати на озброєння все передове на світовому ринку. Як заповів Тарас Шевченко, і свого научайтесь, і чужого не цурайтесь, — каже він. — Щоб відбулася справжня Україна, про неї треба дбати всім. А в нас державні мужі, як правило, гребуть під себе», — додає Михайло Васильович.
Це за ініціативи Михайла Шаповала проводиться в Летаві всеукраїнський фестиваль-конкурс творчої сільської молоді «Летавчанка» збирає друзів». Завдяки йому в селі створено музей, експонати до якого підбирав і сам керівник кооперативу. Він переконаний, що село сильне тоді, коли розвивається не лише економічно, а й духовно.
Незадовго до ювілею ми запитали Героя України, чи не збирається він, бува, на заслужений відпочинок?
— У мене семеро онуків і правнучка Софійка, якій три рочки. Серед нащадків обов’язково будуть хлібороби. Мене тішить, що моя старша донька Ірина — вчений-агроном, працює за фахом у ПрАТ «Закупненське хлібоприймальне підприємство», а молодша донька Наталя завідує дитячим садком «Берізка» у Летаві; 35-річний син Михайло — заступник голови правління ПрАТ «Закупненське хлібоприймальне підприємство». Тобто послідовників справи, якій присвятив життя, маю. Але відчуваю, що я ще потрібен своєму селу і своїм людям...
Усі летавчани і наш колектив «Подільських вістей» щиро вітають Михайла Васильовича Шаповала з ювілеєм і зичать в здоров’ї, благополуччі втілювати в життя нові задуми, пізнавати вершини добра і радості.
Gismeteo 
