Ця історія не просто зворушлива, а й дуже повчальна.
Кілька років тому школярка Надія втратила найдорожчу людину — маму, яка виховувала її сама. Голова місцевої громади сказав Надії, що село допоможе поховати маму, а кошти, державну матеріальну допомогу, віддадуть їй на найнеобхідніше. Дівчинка, яка мріяла про професію вчителя, згодом вступила до Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії. За ті, прибережені, кошти купила потрібний для навчання ноутбук. Та якась чорна душа поцупила у сироти ту дорогоцінну, як пам’ять про маму, річ. І навіть розшуки поліції не допомогли.
І Надійка місяцями відкладала стипендію, щоб знову купити ноутбук. Як на біду, цього літа сильний град побив дах на материнській, тепер Надійчиній, хаті у селі. Мусила витратити зекономлене на ремонт покрівлі.
«Я пообіцяла Надії за можливості посприяти потрібною сумою з депутатських коштів», — пригадує Інна Ящук, декан факультету початкової освіти та філології Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, яка саме тоді допомагала з лікуванням у Києві тяжко хворій дитині однієї студентки, матері-одиначки. Та невдовзі Надійка похвалилася: сестри, родичі зібралися і таки купили їй ноутбук. Але за тиждень до дня Святого Миколая дорога річ випадково та безнадійно зламалася. Дізнавшись про це, декан факультету віддала дівчині до кінця семестру в користування свій ноутбук.
Кажуть, хороший вчитель працює за принципом: життєвий урок дається не словами, а тільки власним прикладом. Саме тому викладачі гуманітарно-педагогічної академії організовують разом зі своїми студентами, майбутніми педагогами, у позалекційний час безліч цікавих благодійних акцій. Це заняття, концерти, тренінги в недільній церковній школі, школах-інтернатах, центрах реабілітації, дитячому будинку. «За кілька днів до свята Миколая-святителя в академію традиційно надійшли листи від дітей-сиріт із благодійного фонду «Карітас», з яким ми багато літ тісно спів-працюємо, — розповідає Інна Петрівна Ящук. — Адже наші викладачі та студенти за покликом душі ще й — «помічники Святого Миколая», виконують бажання діток, які потрапили у складні життєві обставини».
Інна Петрівна разом із колегами та студентами обдумували і Надіїну проблему. А відтак декан запросила її у кабінет та ледве вмовила написати листа до Святого Миколая.
У п’ятницю зранку, напередодні свята, увесь факультет зібрався на виховний захід в актовому залі. Говорили якраз про потребу людської душі ділитися теплом, дарувати радість іншим.
«Поки ми віримо у свою мрію, ніщо не випадкове у цьому житті. Хто вірить у диво?» — запитали ведучі. У числі інших Надія підняла руку. І раптом у залі прозвучав її лист до Святого Миколая. І помічники Святого Миколая подарували Надії те, чого вона дуже бажала... Зал вибухнув бурхливими оплесками... Розгублена Надія крізь сльози посміхалася у колі друзів, притискаючи до грудей ноутбук і цукерки від Святого Миколая.
«За короткий час нам вдалося зібрати необхідні... десять тисяч гривень! — каже п’ятикурсниця Настя Медвечук, яка очолила ініціативну групу зі збору коштів. — Придбали ноутбук, чохол для нього. А для діток наші помічники Святого Миколая принесли взуття, одяг, спінінг, солодощі, робота-трансформера та інші іграшки...»
Треба не боятися мріяти, вірити у краще і бути відкритим до добрих змін у своєму житті, кажуть студенти, викладачі та усі-усі учасники цієї історії. Тоді обов’язково знайдуться люди, які не залишать тебе наодинці з бідою і подарують надію, що все змінюється на краще.
Gismeteo 
