Комусь життєва дорога стелиться рівно та легко. У когось життєвий шлях — надзвичайно важкий і сповнений випробуваннями. Та як би не складалося, дуже важливо, аби доля посилала добрих людей. У цьому я змогла переконатися особисто.

Народилася я на Пречисту, в скрутний післявоєнний 1945 рік. Нелегким було дитинство, як і в більшості моїх однолітків. Бідність тоді була господинею чи не у кожній сільській хаті. Та все-таки я змогла здобути освіту і працювати за улюбленим фахом.
Бог послав мені доброго чоловіка, але він трагічно загинув. Та життя тривало, і одного дня мені знову всміхнулася удача, знову я не самотня. Проте доля підготувала  складні випробування. Підкосила хвороба, якій не могли знайти ліку. І тоді я наважилася зцілювати себе своїми руками. Перечитала чимало літератури, періодичних видань. Очищала організм, голодувала, пила трави і т. д. Довелося навіть переїхати в село, залишивши міську квартиру. Зовсім інший спосіб життя, оточення, побут, — все це позначилося на моєму одужанні, за що я дуже вдячна Богу. Але згодом черговий удар: хвороба єдиної доньки, затим – чоловіка, старшого онука. Здавалось, ми не зможемо вирватися з цього кола. Всі заощадження витратили, що могли — спродали, а коштів все одно не вистачало.
  У хвилини болючого розпачу якось зустріла свого колишнього учня Івана Голянтуса. Стала розпитувати його про життя-буття, а потім розповіла про своє. Він і порадив мені звернутися за допомогою до Володимира Турчинця, керівника ТОВ «Житниця Поділля», агропідприємства, яке орендує землі у нашому селі. Досі мені не доводилося спілкуватися з цією великодушною людиною, тому я була приємно вражена після нашої першої зустрічі. Попри зайнятість, Володимир Іванович знайшов час вислухати мене, поспівчував, і вже зовсім скоро я отримала допомогу.
  Маю згадати, що В. І. Турчинець постійно допомагає і нашим бійцям АТО, неодноразово і сам їздив у зону біди, доправляючи гуманітарні вантажі. Про цю підтримку нагадують і маленькі презенти зі сходу, які наші хлопці подарували йому на пам’ять.
  У селах, де господарює «Житниця Поділля», втілено чимало добрих справ на користь людям. У Волосівцях, до прикладу, відкрито стелу полеглим партизанам. У всіх медпунктах на території сільської ради проведені євроремонти, постійна увага дитсадкам, школам, церковним громадам. І ремонт доріг у наших селах — це турбота добросовісного інвестора. Якщо будуть поряд з нами люди, які переймаються проблемами інших, які прагнуть залишити добрий слід, тоді з упевненістю можна казати, що у сіл та їхніх жителів є майбутнє.