Надрукувати
Категорія: Портрети
Перегляди: 971

...Іванківці. Світає. Над ставом піднімається туман. Десь несміливо починає свою пісню рання пташка. Із-за обрію встає сонечко, першими своїми промінчиками торкаючись вікон хати Господаря, немов промовляє: «Вставай, В’ячеславе Дмитровичу!». Прокидається село, поступово уподібнюючись до своєрідного мурашника, де кожен рухається по своїй «траєкторії», виконуючи поставлене йому завдання.

Із гучномовця над селом пливе пісня:
Я назову тебя зоренькой,
Только ты раньше вставай.
Я назову тебя солнышком,
Только везде успевай...
І всі іванківчани знають — Господар розпочав робочий день. Саме йому, В’ячеславу Дмитровичу Слободяну, нашому Господарю з великої літери, як ми його називали і називаємо донині, зараз виповнилось би 90 років. Людина з багатогранною душею, великий стратег, мудрий керівник, пам’ять про якого живе і вічно житиме в серцях односельчан.
І є за що пам’ятати нам нашого Господаря. За його керівництва збудовано більшість тваринницьких ферм, тракторний стан, зерноочисні токи, плодоконсервний завод і цех розливу води, продукцію якого знали у всьому Радянському Союзу. Електрифіковано село, посаджено великий сад. В’ячеслав Дмитрович — неординарна особистість. Він переймався не тільки високими показниками у виробництві, а й завжди думав за просту людину — селянина, жив його проблемами та робив усе для того, щоб його підлеглі відчували справжнє тепло і захист свого керівника. Може, хто не знає, але саме В’ячеслав Дмитрович разом із іншим городчанином — двічі Героєм України Григорієм Ткачуком — дали старт Сатанівському курорту, організувавши і профінасувавши дослідження води типу «Нафтуся». Для людей створив зони відпочинку, викопавши два великі ставки — у селі та в полі, а щоб пов’язати цю подію з історією країни, назвав ставок у полі БАМ. До цього часу жителі села згадують задушевні розмови з Господарем, переповідають курйозні історії та шанобливо зберігають подарунки за сумлінну працю, на які не скупився керівник.
Село моє, село — одне у цілім світі
Моєму серцю мила й рідна сторона.
Тут батьківські стежки, які колись проклав він,
Та вже тепер іду стежками тими я.
Стежками свого славного батька вже багато років йде його син — Олександр, президент ПАТ «Оболонь» — гордість нашого села. Народний депутат Верховної Ради декількох скликань, великий патріот, успішний бізнесмен, еліта нації.
Кажуть, для великої людини весь світ поміщається в батьківському порозі. До цього порогу завжди повертається Олександр В’ячеславович, своїми справами здійснюючи батьківську, а тепер і свою заповітну мрію — зробити своє рідне село багатим, розвиненим, красивим, культурним і заможним.
Крок за кроком у справах, день за днем за допомогою Олександра Слободяна розквітає наше село. Здобутків і не перелічити: заасфальтовано центральну вулицю, прокладено нову трасу, яка з’єднує село із селищем Сатанів, відремонтовано школу та встановлено модульну котельню, відремонтовано амбулаторію, Будинок культури. Відкрито будинок сімейного типу, встановлено пам’ятник Т. Г. Шевченку, побудовано церкву, внесено вагомий вклад у відкриття дошкільного навчального закладу «Дзвіночок» тощо.
Опікується пан Олександр діяльністю нашої агрофірми, що носить ім’я його батька — В’ячеслава Дмитровича Слободяна. Радіє високим урожаям, потужній технічній базі та пишається трудолюбивим колективом. І за кожної найменшої нагоди поспішає в Іванківці, де черпає силу, енергію і наснагу для подальших добрих справ. Приїде, кине поглядом на батьківську хату, в якій пройшло його дитинство, усміхнеться рідній школі, вклониться могилам близьких і, притуливши до себе чотирічного сина Славка, названого на честь батька, — далі до справ.
Лінія добротворення не переривається.
Славний батько, славний син... І як добре, що такому роду нема переводу!