Це, звісно, сильно вражає. До глибини самісінького серця, коли, здається, повітря не вистачить. Від почуттів, які тебе огортають, — гордості, хвилювання, тривожної радості... Бо хіба можна спокійно роздивлятися Прапор України, полотнище якого густо списано словами вдячності бійців АТО, їм, учням Лісоводської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів?
Це ж вони своїми маленькими руками плели для наших воїнів маскувальні сітки ще тоді, у дуже важкому 2014-му. Плели милих ангеликів з кукурудзяного листя, щоб вони стали для наших хлопців оберегами. Писали щирі листи, малювали зворушливі малюнки. І все відсилали на фронт. Аби помогти нашим бійцям бути сильними морально. На їхній високий дух і була, власне, у той час вся надія (усі ж пам’ятаємо, що держава тоді виявилася майже в усьому безпорадною).
Юля Садова, тоді ще зовсім юна семикласниця, якось відразу пройнялася цими проблемами. Усе до дрібниць розпитувала у Лариси Вікторівни Ковш, заступника директора з виховної роботи, міркувала, сумувала і — працювала. Авжеж, коли було створено їхній загін “Волонтерський вулик” (Лариса Вікторівна, до речі, стала координатором), Юля, разом з іншими хлопчиками й дівчатками, продемонстрували, що вони справді можуть трудитися, як справжнісінькі бджілки.
Вони активно збирали гроші для придбання ліфта у Хмельницькому військовому госпіталі — не лише у школі, а й у жителів села. А також на лікування онкохворого хлопчика, спільно з благодійним фондом “Сильні духом”, який вразив усіх своєю мужністю у боротьбі з хворобою.
І, звичайно ж, юні волонтери активно допомагали збирати гроші, аби матеріально підтримати родини двох героїв АТО, їхніх односельців, які загинули на сході, — Василя Остяка та Віктора Попика. Це найбільша кривда, бо до батьків не повернулися сини. І без батьківської любові мусять жити нині діти загиблих...
Допомагаючи іншим, хлопці й дівчата вже тепер самостверджуються у житті, виростають гідними особистостями.
У вересні Юля іде до 10 класу. Найбільше до душі їй математика та англійська. Вона вже й з майбутньою професію визначилася: хоче бути перекладачем. Має ще цілих два роки, аби старанно підготуватися до ЗНО й успішно його пройти. А працювати вона вміє, наполеглива.
Поки що дівчинка насолоджується останніми днями літнього відпочинку. Набирається сил, аби встигати усе: вчитися, танцювати у їхньому колективі “Молодість і фантазія”, і, звичайно ж, займатися волонтерською діяльністю, яка їй так подобається. До речі, Юля нагороджена грамотою за третє місце в обласному конкурсі “На кращого волонтера”. Маленька працьовита бджілка...
Gismeteo 
