95-річна Ганна Михайлівна Степанюк чого тільки не пережила за свій вік: і голод, і репресії, і важку фізичну працю… Але найбільше запам’яталась примусова рабська праця в неволі, у фашистській Німеччині. Весною 1942 року, на Зелені свята, озброєні поліцаї та німці гнали її на станцію Ярмолинці до товарняка…
Везли у товарному вагоні аж до міста Ренсбург (Західна Німеччина). Людей було стільки, що вони могли лише стояти. Лягти – ніде.
Тут на ринку праці її купив німецький фермер із селища Сопінган. Вона доїла та доглядала 12 корів, працювала на фермерських полях, вирощувала буряки та брукву, поралася із сіном, різала торф, сушила і складала його в сарай. Роботи починались о 4-ій годині ранку і закінчувалися пізно ввечері. Нещадна експлуатація та напівголодне життя.
«Часто згадувала свою рідну матір, у неволі висохла, як стеблинка. Просила Господа порятунку з неволі. Кругом вівчарки валують, за непокору бʼють нагайкою. А перед очима – моя соколівська хатинка у вишневому саду, і матір миє голівоньку любистком… Якби відпустили – дорогу додому по зірках відшукала б...»
Сьогодні Ганна Михайлівна, хоч і похилого віку, ще працює в домашньому господарстві, і навіть поросяток годує, і землю соколівську обробляє… Яка ж причина її довгожительства? Її хатина потопає в зеленому саду, а поруч несе свої води річка Ушиця, повітря чисте, прозоре, а наша україночка постійно в русі: то потрібно на річку збігати до каченят та гусенят подивитися, то квіти посадити. Всі дивуються: як може ця старенька жіночка в 95 років на своїх ногах бігати і виконувати роботу? Життя її загартувало.
Коли запитав про німецьку каторгу і попросив поділитися спогадами, її сльози гарячі впали на подільський чорнозем: «Порятував Господь з неволі». Українка свободолюбива, вона не раз заявляла, що не хоче бути рабинею у проклятих нацистів. І лише чудом врятувалась від смерті.
З роси і з води Вам, славна берегине!
Ось такі наші ветерани війни і праці. Це наша гордість, це наш золотий фонд. У березні цього року наша ветеранська організація від-
значила своє 40-річчя.