Жінка у військовому однострої за кермом санітарного автомобіля привернула мою увагу під час чергового виїзду на «нуль». У розмові з молодшим сержантом Оленою Соловйовою з’ясувалося, що ще до початку війни вона впевнено та вправно керувала різними легковими автомобілями. У неї завжди був якийсь залізний кінь — три «Москвичі», дві вазівські «дев’ятки», ВМW, Opel. Та до недавнього часу вона скромно вважала себе лише водієм-аматором.

Коли почалася антитерористична операція на Донбасі, мати чотирьох дітей Олена Соловйова майже рік оббивала пороги Кодимського райвійськкомату, що на Одещині, — просилася на фронт. Рішення піти боронити свою землю вона прийняла без вагань. У військкоматі їй казали, що матері чотирьох дітей не можуть служити в армії. Але Олена переконала в тому, що її місце — у війську. Потім пройшла військовий вишкіл та спеціальні курси в навчальному центрі Сухопутних військ. Завдяки представникам медичного корпусу Королівської армії Великої Британії Олена досконало опанувала нову професію санітара.

Далі — служба у бойовій частині, яка на той час лише прибула для виконання завдань на Донеччину. І от вже понад рік молодший сержант Олена Соловйова на передовій. Вона — водій-санітар одного з батальйонів механізованої бригади. Селище міського типу, де й розташований її медичний пункт, розділене війною навпіл. Тут противник час від часу застосовує міномети, гранатомети та стрілецьку зброю. Як тільки починається ворожий обстріл, Олена перебуває в постійній готовності до виїзду.

Вона неодноразово витягувала та вивозила із обстріляних ворогом позицій поранених хлопців. Лише з початку цього року нею було евакуйовано з передової понад 20 військовослужбовців.

— Звикнути до безповоротних втрат ніколи не зможу. Завжди, коли є хоча б невеличкий шанс врятувати тяжкопораненому бійцю життя, ми із старшою медичною сестрою старшим сержантом Наталею Стасюк робимо все від нас залежне, щоб цей шанс реалізувати, — розповідає Олена.

Неподалік будинку, де розташувалися медики батальйону, я побачив старенький військовий санітарний УАЗ-452, який жінка ніжно називає «Зозулькою». З усього видно, що автомобіль хоча й далеко не новий, та все ж доглянутий і завжди готовий до виїзду. Він повністю укомплектований всім необхідним для надання першої допомоги.

…Ось «Зозулька» мчить до військового мобільного госпіталю. Олена вправно минає глибокі ями, намагаючись якомога лагідніше і водночас швидше доправити бійця із важким пораненням у ногу. За сорок хвилин її «таблетка» зупиниться біля приймального відділення міської лікарні. Тут чатують військові медики, котрі на ношах обережно понесуть пораненого в хірургічне відділення. Бійця прооперують, і він сухими губами прошепоче: «Дякую!..» Це ще одне врятоване життя, до чого долучилася й скромна жінка — водій-санітар молодший сержант Олена Соловйова. А загалом за весь час перебування в районі АТО вона евакуювала до медичних закладів майже сотню поранених.