Пам’ятаєте цей  вислів, котрим у дитинстві часто лякали одне одного? Щоправда, мова там йшла про гаманець, а не сумочку, і на кону, зрозуміло, було життя його власника чи власниці. Нині ж хочу провести сумну паралель між дорогущими сумочками всесвітньовідомих брендів, вартістю у десятки прожиткових мінімумів, що ними хизуються, депутатки Верховної Ради України, дружини депутатів, і чужими для них життями. Хай і зовсім юних, хай і напрочуд талановитих, хай і для когось найрідніших. Країна разючих контрастів. Напевно, одна така в світі цивілізованому. Країна, в якій глибочезна прірва відділяє простих смертних і сильних світу сього, які, власну державу і її народ обкрадаючи-дурячи, вже, так би мовити, з жиру бісяться.  

Мрії збулися не всі
Я про неї писала кілька років тому. Пам’ятаю, приїхавши з Великих Зозулинець, що на Красилівщині, дуже довго переварювала інформацію. І знаєте, хоч минули роки, а не забула жодного слова з нашої розмови. Вона тоді була тринадцятирічною дитиною. Проте з такою активною життєвою позицією, такою силою волі, таким напрочуд дорослим світосприйняттям, і попри біль, попри постійні випробування підступною недугою, такою оптимісткою. Подарувала мені тоді першу свою збірочку з майже сотнею віршів, що стала настільною і найулюбленішою для двох моїх донечок.
На публікацію про неї до редакційної пошти тоді надійшли сотні листів: читачі захоплювалися дівчинкою, її вірою в Бога, який, запевняла вона сама, любить її, бо обороняє, захищає і дарує наступний день, бо ж лікарі різне казали: складний цей діагноз. А ще зцілюючими факторами стали вірші, які ніби хтось надиктовує ночами, та любов до батьків, братиків, сестричок, друзів, їхні молитви. Ангеліна приїздила й до нас у редакцію.
Юна, проте відома вже поетеса, здібна співачка, напрочуд світла дівчинка Ангеліна Костюк майже з народження бореться з підступною недугою – муковісцидозом (таких дітей в області вісімнадцять – рідкісний, складний діагноз). Постійно на ферментах, антибіотиках, з болем, який щоднини випробовує на міцність. Їй лікарі радили індивідуальне навчання, проте дівчинка не уявляла себе без дитячого спілкування. Тому не лише гарно вчилася в школі, а й зуміла, беручи участь у конкурсах-фестивалях, об’їздити всю Україну зі своїми талановитими віршами (деякі з них відомі композитори навіть на музику поклали). У неї безліч грамот, нагород, гран-прі у номінації «Найтворчий» на Всеукраїнському конкурсі «Диво-дитина». Рік тому вийшла збірочка Ангеліни «Бажання жити». Вона придумує казки для молодших сестричок, читає свої вірші у дитячих будинках та інтернатах, і надсилає їх бійцям АТО. За це волонтери навіть нагородили Ангеліну медаллю «Лагідна сила».
Пам’ятаю тоді Ангелінка сказала, що мріє стати психологом. І ось збулася мрія – вона вступила цьогоріч до Інституту соціальних технологій університету «Україна» в Хмельницькому. Проте провчилася там тільки два тижні: хвороба загострилася й вклала дівчину на лікарняне ліжко. А ще вона тоді сказала, що неодмінно полонить велику сцену, зароблятиме немалі гроші, і лише частину – на прожиття і ліки – залишатиме собі, решту віддаватиме дітям, які їх потребують. Сцену полонила, довела до сліз і зірвала аплодисменти стоячи не одного залу, а от грошей ще не заробила. А їй вони зараз ой як потрібні.
На лікування ще не назбирали
Нині Ангеліна в лікарні у важкому стані. В родині, крім неї, ще четверо дітей: два старших брати й дві молодші сестрички. Німецька клініка береться за лікування. Проте все впирається в кошти. Життя, яке завжди всі вважають безцінним, виявляється, має ціну. Для лікування Ангеліни потрібно більше сімнадцяти тисяч євро. Нереальна сума для родини, яка протягом усіх цих років витрачала немалі кошти на лікування дівчинки. Днями мама сказала, що відлік пішов уже навіть не на місяці.
Вже тривалий час у Фейсбуці Анатолій Савчук, голова обласного товариства інвалідів, по кілька разів на день, закликає усіх небайдужих допомогти гривнею-другою на лікування дитини, викладає її фото, вірші, відзнаки, відео, де вона співає, де співають відомі митці її пісні, звернення самої Ангелінки з лікарняного ліжка. А суми потрібної все ніяк зібрати не вдається. Не тому, що люди нас байдужі, ні. Вони втомилися, виснажилися, вони самі вже не мають за що жити. Тому замість п’ятдесяти колись, нині можуть п’ять гривень закинути: на фронт передають, на ті ж ліки відкладають, ще б на харч який від здирницької комуналки залишилося.
А оце з’явилося днями фейсбучне звернення того ж Анатолія Миколайовича: «Шановні народні депутати України, маю до вас надзвичайно важливе для життя дитини прохання: допоможіть своїми благодійними внесками зібрати кошти для лікування у німецькій клініці Ангеліни Костюк… Творіть добро і вам воздасться (і описує ситуацію)». А за кілька днів потому Анатолій Савчук пише: «Протягом десяти днів катастрофічно терміново треба дозбирати потрібну суму». Отже, обранці не допомогли. А Ангеліна у дуже важкому стані.
«Недорогі» годинники і сумки, як авто
Про життя наших можновладців говорить уже всенький світ. І звикли ми вже до музейних розкошів їхніх шикарних хмарочосів, квартир, що по кілька в елітних місцинах їх мають, закордонних апартаментів. Звикли, що паркінг біля будівлі Верховної Ради України нагадує виставку елітного автопрому. Ми до всього звикли. До богемної їхньої розкоші, якою не соромляться хизуватися. Здогадуємося, що такої чесноти, як совість, у більшості з них нема. Адже, люди добрі, ви бачили депутатські сумочки, оприлюднені в Інтернет-мережі? Їхня вартість – понад сто тисяч гривень. Як ви думаєте, по скільки сумочок мають депутатки, дружини депутатів? Ну, по кілька на кожен сезон, як мінімум. То невже не можна пожертвувати бодай однією, найдешевшою, з гардеробу кожної, аби врятувати зовсім юне життя? А годинники. Ви бачили годинники людей з найвищих ешелонів влади країни, котра просить позики? Навіть по 500 тисяч євро є! А їхні власники кажуть: «недорогі». Як і туфлі зі страусиної шкіри, як і вишиванки по кілька тисяч баксів. Патріоти ж бо. І мовчимо вже про дорогущі прикраси, про одяг і т. д. Але я не про те. Хай живуть так, якщо вже заробили оті статки. Ніхто ж не запозичує. Але ж можна кинути тисячу-другу на зцілення хворої дитини. Мова не йде про окремо взяту Ангеліну. У нас переповнені соцмережі болючими зверненнями батьків з проханнями про допомогу на лікування дітей. Бо як, ну, як лікувати за нинішні зарплати, при нинішніх цінах дітей, куди йти з тими прожитковими мінімумами?
P.S. Якщо маєте можливість допомогти Ангеліні Костюк, родина і сама дівчинка будуть вдячні за кожну перераховану гривню.
Картка «ПриватБанку» мами: 4149 4991 0247 7492 (Костюк Альона Анатоліївна). Призначення платежу: Благодійні кошти для лікування Ангеліни Костюк.