8 грудня важка хвороба обірвала життя нашої талановитої землячки, юної поетеси Ангеліни Костюк.
Її життя коротке, але схоже на спалах зірки, адже, незважаючи на біль і страждання, дівчина писала вірші, в яких закликала інших не здаватися, а мужньо боротися за життя. У своєму статусі в Однокласниках вона написала: «…звертаюсь до всіх, хто страждає, хто хоча б краплинку надії ще має, не опускайте руки, держіться, і за життя усім серцем боріться!»
«Ангелінка – довгождана дитина. Народилася вона 30 листопада здоровою дівчинкою – 3,6 кг, без жодних відхилень, все було добре. А в чотири місяці захворіла, почала кашляти. Лікарі довго не могли встановити хворобу, пробували різні ліки – не допомагало. А вже коли потім викликали спеціалістів з Києва, то нам сказали, що це муковісцидоз. Якраз їй було близько 8 місяців...», – розповіла мама дівчинки Альона Анатоліївна.
З того часу маленькій дівчинці доводилося постійно боротися за життя. І весь цей час поряд неї була мама – Альона Анатоліївна. Заспокоювала, підбадьорювала, вчила бути сильною, не здаватися. І дівчинка, відчуваючи це, постійно просила:
– Мамо, будь зі мною, будь біля мене…
Хвороба забирала сили. Не давала дитині нормального фізичного розвитку. У перший клас дівчинка пішла маючи зріст 78 сантиметрів і вагу близько 15 кг.
З раннього дитинства її цікавили тільки книги. Ніколи не просила іграшок. Дар віршування прийшов до дівчинки рано, проте записувати її вірші почали у 9-річному віці. В основному їй писалося вночі. Будила маму і просила:
– Мамо, записуй!
І відразу читала увесь вірш. Твори Ангелінки записували у простий шкільний зошит. Його помітила лікар обласної лікарні Лілія Василівна Макарова, яка лікувала дівчинку. Попросила прочитати, потім дала іншим лікарям. А коли відзначали 50-річний ювілей обласної лікарні, її запросили на святкування в Хмельницьку філармонію. Це був її перший виступ на великій сцені, з якої вона прочитала подяку своїм рятівникам.
Нелегко було опановувати шкільну програму, адже часто траплялося так, що три дні ходила до школи, а місяць лікувалася. Проте була жадібною до навчання – до неї приходили вчителі додому, багато читала, готувала уроки.
Цю тендітну дівчину хвилювало все: події у зоні АТО, Верховній Раді, в районі, про це вона писала у своїх віршованих творах. Присвячувала їх мамі, лікарям, сестричкам, вміла помітити щось особливе навколо і викласти це на папері.
Вона не стояла осторонь, коли школа готувала подарунки для воїнів АТО, завжди передавала їм свої вірші. За це волонтери навіть нагородили Ангеліну медаллю «Лагідна сила».
За життя дівчинки вийшло дві збірочки – «Я – україночка» (2011 р.) і «Бажання жити» (2016 р).
Ангеліна жила тим, щоб зробити щось добре і корисне людям, підтримати їх у безвиході, подарувати надію. Її запрошували на конкурси, фестивалі, літературні читання. За свій талант дівчинка навіть отримала гран-прі у номінації «Найтворчий» на всеукраїнському конкурсі «Диво-дитина», у 2009 році вона стала лауреатом районної літературної премії їм. Володимира Булаєнка.
Хвороба ніяк не відбилася на характері Ангеліни: вона залишалася такою ж доброю, простою, товариською. І не тільки з домашніми, однокласниками, друзями.
Цього року Ангеліна Костюк успішно закінчила Великозозулинецьку ЗОШ I-ІІІ ст. і стала студенткою Інституту соціальних технологій Університету «Україна» у Хмельницькому, де хотіла здобути фах психолога, але провчилася там тільки два тижні: через загострення хвороби змушена була лягти у лікарню. Відлік йшов вже не на місяці, а на дні, і її готові були прийняти у Німеччині. Сім’я зібрала усі необхідні документи. Єдине – потрібно було якнайшвидше зібрати 17,5 тисячі євро. Не встигли… Не змогли врятувати життя, яке трималося на тоненькій ниточці…
Холодного грудневого дня Ангеліна відійшла у вічність, проживши всього 18 років і один тиждень. Але вона назавжди залишиться у наших серцях – маленька мужня дівчинка, якій доля приготувала стільки муки і тільки окремі дні радості і щастя. Ми будемо молитися за неї і просити у Бога Царства Небесного її світлій і добрій душі.
Gismeteo 
