Кожного року, 9 травня, я прокидалася вранці, вмикала на програвачі пісню “Журавлі” у виконанні М. Бернеса і дзвонила своєму дідусеві Павлу Кириловичу Орехову.

У 2015 році, вітаючи дідуся-ветерана з Днем Перемоги я не знала, що останній раз кажу йому СПАСИБІ за його відвагу, хоробрість, відданість. За те, що пішов на фронт 19-річним юнаком, хоча знав, що, можливо, не повернеться живим. Він воював з 1941 по 1945 рік у складі 253 стрілецького полку. Найбільше мені запам’яталася історія порятунку мого дідуся, коли на полі бою під час бомбардування, поряд з ним упав снаряд, але так і не вибухнув. Дідусь казав, що його в ту хвилину врятував Бог.
Дідусь не раз згадував вісім днів під Старим Осколом, коли до останнього патрона тримали оборону і не здавалися ворогу. Тоді полягло багато солдатів, а він потрапив у полон. Він своїми очима бачив, як з кулемета розстрілювали людей. Коли випала можливість, втік з табору, не один день, голодний і втомлений, майже без сил, але з надією на порятунок, пробирався до своїх.
Був у двох концтаборах в Лотарінгії, в місті Кнутанге, де працював у шахтах. Одна називалася “Бурбах”, а друга “Фонтуа”. Праця була важка і виснажлива.
В одному з концтаборів доля звела його з моєю бабусею Олександрою, яку покохав усім серцем і відшукав в Україні після війни, знаючи тільки назву залізничної станції – Війтівці. Хоча він родом з Росії, прожив із нею 57 років і поховані вони поряд. Листівку з пташкою, подаровану бабусею під час війни, він зберігав усе життя.
Дідусь залишився без мами в сім років. Не стало його рідних сестричок і братика. Прожив він 93 роки. Був дуже роботящим чоловіком. Любив працю і землю, на якій жив. Збудував будинок, виховав трьох доньок, став дідусем для чотирьох онуків і побачив трьох правнуків. Посадив у дворі яблуню-папірку, на якій гойдалось не одне покоління дітей.
Завжди залишався порядною людиною. Вірив у Бога і вчив нас бути добрими і чуйними. Давав такі поради і настанови, які я досі згадую і намагаюся виконувати.
Дідусь був освіченою людиною і дуже багато читав. У своїх натруджених руках уміло тримав і батіг, яким поганяв коней, працюючи конюхом, і ручку, якою записував найголовніші моменти свого життя. Всі фотографії підписані рукою діда, усі календарі списані важливими датами. Дідусь для мене – справжній герой. Це солдат з орденами і медалями. Один з мільйонів солдатів- воїнів, які своїм героїзмом і мужністю наближали ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ.
Я пишаюсь тобою, дідусю!!!
Ти для мене приклад усього хорошого і світлого в цьому житті.
Ти людина, про яку я збережу пам’ять.
Спасибі тобі за все, що ти зробив.
Спасибі за перемогу!!!
Спасибі за поради і добрі слова. Спасибі за те, що ти мій дідусь!
Зі святом вас, дорогі друзі! З Днем Перемоги!