Здається, вчора прийняла Наталя Мукомела пошту в рідному селі Буйволівці, що на Ярмолинеччині, а навесні вже буде тридцять літ. Тоді, пригадує, й людей було вдвічі більше — 1600 мешканців, й колгосп місцями робочими молодь забезпечував, і школа ще була й дитячими голосами повнилася… Словом, вирувало життя. Тож молоденька завідуюча поштовим відділенням мала чимало обов’язків: і пенсії правильно видати, адже пенсійні справи тоді на пошті велися, це нині Пенсійний фонд все обліковує-нараховує, лише відомості передає, на періоди виплат розділені; і перекази, бандеролі оформити, телеграми прийняти, відправити. А що вже періодики було! Стільки газет, журналів розносили сільськими вулицями дві листоноші, які були у підпорядкуванні Наталі! Нині ж у Буйволівцях жителів трішки більше 600, це переважно пенсіонери, і школа закрита, і періодики в десятки разів менше, й листонош інших уже немає — давно скоротили їхні посади. А ось обов’язків у Наталі Мукомели ой як побільшало. Нині вона листоноша на 0,59 ставки і керівник відділення — на 0,3… Хоч ставки ті ледь до мінімалки дотягують, направду ця тендітна жінка — і листоноша, і заввідділенням, і постачальник продуктів, й інспектор з обліку електроенергії, і касир, і, як жартівливо себе називає, другий батюшка на селі.
У кожнісінькому дворі Наталя своя. На всенькі Буйволівці, може, три поштові скриньки нарахується. Тож газету старається віддати господарям у руки. І хтозна, чого чекають селяни більше: преси, пенсії чи слова її, усмішки, а подекуди й поради. Як рідна, усе про всіх знає, характери-вдачі вивчила, про проблеми зі здоров’ям кожного відає, де чиї діти-онуки пам’ятає, всі радощі і біди розділяє. «А як же інакше! — каже. — Я не уявляю собі іншого життя. Свою роботу й люблю саме через можливість живого спілкування з людьми. Хіба можу не йти, якщо знаю, що мене чекають?».
У Наталі Іванівни 11-12 робочих днів на місяць. Це оплачуваних. Направду ж вона працює чи не вдвічі більше. Бо ж за день майже хата в хату вісімнадцять вулиць, протяжністю двадцять кілометрів, ну аж ніяк обійти не встигає. А ще мешканці залізничного переїзду, що за шість кілометрів, її чекають. Вантажить на свого велосипеда важкезні сумки з крупами, олією, ковбасами, маслом, сірниками, побутовою хімією… Хоч велосипед, почасти, особливо, як дощить чи мряка, не транспортом, а тачкою слугує: не в кожну вуличку ним доїдеш, а вантаж усе ж легше везти, аніж нести. Попри три магазини в селі й заїзди купців, які міняють товар на сільгосппродукцію, на шість тисяч гривень на місяць у середньому продає продукції листоноша. А ще займається так званою каталожною торгівлею, що входить у додаткові послуги пошти: навіть побутову техніку з «Ельдорадо» можна замовити, а поштовий автомобіль безкоштовно доставить. Приймає Наталя Мукомела комунальні платежі, держмито, знімає покази електролічильників. «У хатах стареньких лічильники високо, — посміхається Наталя Іванівна, — тож мушу під стелю дертися. Чи не усіх лічильників останні покази пам’ятаю».
Непокоїть Наталю Іванівну, як і всіх листонош, скорочення й закриття поштових відділень. «Не може село бути без пошти, — міркує. — Куди ж тим людям тоді за пенсіями, де комунальні платити? А стареньким? Якщо соціальний працівник має на обслуговуванні кільканадцять людей, то я йду хата в хату. Кілька разів уже доводилося одиноким людям медиків викликати. Добре, що вчасно нагодилася».
До роботи своєї Наталя Мукомела ставиться відповідально і на совість, за що щороку заслужено отримує подяки, грамоти. Шкода, правда, що не зарплатню гідну. Ця енергійна жінка знає, хто що читає, хто що полюбляє. А її односельці характеризують: порядна, щира, завжди привітна, усміхнена, хороший організатор, в будь-який момент готова прийти на допомогу, вислухає, підтримає, любить пісню й дуже гарно співає, душа будь-якої компанії, прекрасна господиня, від страв її пальчики оближеш. «А коли ж готуєте? — перепитую. — Якщо ви на роботі майже завжди?». «То хіба ночі мало?» — посміхається у відповідь.
…Щовихідних виглядає з чоловіком, який трудиться у Скібневому, двох дочок із зятями й трьох онуків, які проживають в обласному центрі. Вистачає любові і на родину, і на тих, хто її чекає.
На фото: начальник Ярмолинецького центру поштового зв’язку №8 Валерій Регеша та керівник апарату райдержадміністрації Олександр Цісар нагороджують Наталю Мукомолу з нагоди Всесвітнього дня пошти.
Gismeteo 
