Він яскравими буквами вписав своє ім’я в історію поліграфії Поділля, для розквіту якої віддав чимало літ, сил і енергії.
Павло Гуцал — хлопчина з бідної багатодітної сім’ї, яка спершу мешкала в селі Требухівці Летичівського району, а згодом, гнана повоєнним голодом, втекла до Львова. Тут він закінчив школу й вступив до Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова (зараз — Академія друкарства). Вчився на механічному факультеті. Був досить активним у громадському житті.
А коли дійшло до розподілу на роботу, ректор вузу порекомендував кмітливому юнакові віддалену точку тодішнього Радянського Союзу — місто Перм. Для кар’єрного росту тут відкривався великий простір, адже видавництво «Звезда» тільки будувалося. За три роки подолянин пройшов шлях інженера з устаткування, механіка цеху, начальника цеху і в неповні двадцять шість був призначений першим заступником — головним інженером видавництва.
Але ностальгія за рідними братами й сестрами, за українською мовою й піснею наростала. Бувало, коли слухав по радіо українську пісню, виступали сльози на очах. Попросився додому. Молодого спеціаліста з гарною рекомендацією призначили в 1972 році першим заступником — головним інженером управління поліграфії та книжкової торгівлі Хмельницької області.
Щоб ми не говорили сьогодні, а тодішня компартія вміла ростити кадри. В 1975 році Павла Омеляновича Гуцала призначили директором новоствореного видавництва «Поділля». Це був його злет, найцікавіша сторінка життя, можна сказати, лебедина пісня. Майже двадцять років був очільником видавництва, а потім — заступником директора до виходу на пенсію.
Видавництво на проспекті Миру в Хмельницькому будувалося з нуля майже сім років. Спочатку освоїли випуск центральних і республіканських газет на п’ять областей України. Потім запустили потужне книжкове й кольорове офсетне виробництво. Хмельницький став відомим поліграфічним центром не тільки в республіці, а й у СРСР. Тут під керівництвом Павла Омеляновича трудилося майже сімсот чоловік.
За активної участі Павла Гуцала для поліграфістів і журналістів в місті збудовано два дев’ятиповерхових будинки, один із кращих на той час дитячий садочок з басейном, створено садово-городній кооператив.
Ще перебуваючи на посаді заступника директора видавництва, П. О. Гуцал енергійно долучився до громадського життя. Майже п’ять років очолював обласну організацію всеукраїнського товариства «Злагода». На обласному телебаченні вів дві суспільно-політичні передачі. Останні три роки у ветерана досить бурхливі — він військовий волонтер. Запропонувавши побудувати у військовому госпіталі ліфт, Павло Омелянович знайшов однодумців і підтримку керівництва госпіталю, міської та обласної влади, будівельників, працівників ринків, інших небайдужих людей. Він став активним координатором проекту. І спільними зусиллями ліфт побудували й запустили.
Ветеран, якому позавчора виповнилося вісімдесят років, взявся за збір коштів на придбання сучасного медичного обладнання для госпіталю, який починає лікування воїнів за стандартами НАТО. Діючій апаратурі тридцять і більше років, то встановити правильний діагноз дуже важко.
Ось чому благодійний фонд звернувся до керівництва області й міста, до народних депутатів від Хмельниччини, щоб допомогли в благородній справі. Поки лиш відгукнувся мер Хмельницького О. С. Симчишин, який передав частину потрібного обладнання. Необхідно зібрати майже 750 тисяч гривень. П. О. Гуцал переконаний, що милосердні люди знайдуться й підставлять плече допомоги. Він стукає у кожні двері. Не для себе просить — для воїнів.
Міцного здоров’я Вам, Павле Омеляновичу, і будьте таким же активним, як тепер, ще багато літ!
Gismeteo 
