До 100-річчя з дня народження Г. Ф. Скиби.
Глибоко шанують жителі Соколівки Ярмолинецького району Григорія Федотовича Скибу, ветерана війни і праці, учителя та директора школи, письменника та літературознавця, журналіста.
Він народився в селі Шеїнці Деражнянського району 30 січня 1919 року. Зростав і виховувався в сім’ї педагогів. Батько, Федот Григорович, гарно малював, мав чудовий голос, співав у церковному хорі. Мати, Марія Іванівна, любила гру на фортепіано, читала твори українських класиків.
Свою трудову діяльність розпочав у 1936 році у Мовчанській семирічці на Вінниччині, навчаючись заочно в Одеському педінституті на філологічному факультеті. В жовтні 1941 року став бійцем Червоної армії. І пройшов гвардії старший сержант Григорій Скиба бойовий шлях від Волгограда до Праги.
У музеї Тараса Григоровича Шевченка в Києві зберігається «Кобзар», подарований учителем і журналістом Григорієм Скибою, На книзі автограф: «З цим «Кобзарем», який прислав поет Тичина П. Г., я, гвардії старший сержант, пройшов фронтовими дорогами Вітчизняної війни з 31 травня 1943 року і до кінця її, від міста Вовчанська Харківської області до Праги – столиці Чехословаччини. Мужній Тарас був нашим гвардійцем і допомагав бити німецьких гадів…»
Відважний воїн нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями «За відвагу», «За бойові заслуги». Йому поталанило дійти до Берліна і Праги.
Після закінчення війни
Г. Ф. Скиба працював кореспондентом районної газети «Вперед», трудився на освітянській ниві в Соколівській середній школі на Ярмолинеччині. Учитель із великої літери, директор школи, керівник районного методичного об’єднання вчителів української мови, класний керівник. Нагороджений знаком «Відмінник освіти» та численними грамотами. Невтомний сіяч розумного, доброго, вічного до останнього дня свого життя залишався працьовитим, добросовісним, людяним і чесним.
Рідна дочка Григорія Федотовича, Галина Димніч, підготувала збірку його творів — «Весен мова жива» та видала книгу.
Gismeteo 
