Без сумніву, творити красу, що дарує велику радість іншим, здатні лише незвичайні люди. Бо хіба можна, до прикладу, передати у візерунках ніжність, якщо серце твоє черстве? Невже з’являться світлі емоції у того, хто живе у злобі?
Робити інших щасливими, розділяти з ними натхнення можуть лише духовно багаті та добрі люди. Як, до прикладу, Оксана Коріньовська.

Тепер про велике захоплення Оксани, що поєдналося з надзвичайною майстерністю, знають не лише на Хмельниччині, а й далеко за її межами, адже перед очима багатьох-багатьох людей з’являлося створене її руками диво, як символ любові, достатку, родинного тепла. Втім у калачах, короваях Оксани Володимирівни можна «прочитати» чимало побажань через кольори, символи, квіти.
Це короваєм Оксани Коріньовської з Городка зустрічали футболістів «Ліверпуля». Такий коровай вручали й вищим святійшим особам, зокрема Філарету. Зрештою, на Хмельниччині на багатьох урочистостях підносять коровай, створений її руками і її душею. Практично кожен наступний не схожий на попередника, і його унікальність пов’язана з багатьма нюансами під час народження цього дива.
– Я не знаю, що впливає на мої ідеї, але ось наче нізвідки приходить думка, перед очима з’являється картинка, і я вже займаюся, як вогонь, хочу втілити її в реальність, – розповідає Оксана.
Потяг до випікання, оздоблення з’явився у неї ще в дитинстві.
– Бувало, пасу корову і починаю з піску, глини калачі ліпити, а потім квітами їх прикрашаю. А якщо мама вдома пекла хліб, то білий я завжди чимось намагалася оздобити – щоб кращим був. Тоді й усім якось веселіше, – каже вона.
Після закінчення школи дівчина вступила до Хмельницького кооперативного технікуму здобувати освіту економіста. Так «націлювали» батьки, вважаючи, що вона відкриє перед донькою двері на перспективну роботу. Оксана ж, дізнавшись, що в сусідньому харчовому училищі є бібліотека, відразу стала її читачкою. Дві книги, що стосувалися випічки, власноруч переписала. Подібна література була для неї цікавіша за будь-які бестселери. Коли ж її першим місцем роботи став хлібозавод у Сатанові, подякувала долі за можливість спостерігати за виробництвом і бути причетною до нього не лише як бухгалтер, адже саме Оксана розробила рецепт пряників, які потім взяли на «озброєння».
– Що ж стало поштовхом до самостійної роботи? – запитую.
– Якось у рідному селі Клинове побачила коровай, який привезли з Луцька. Не могла очей відвести – так він мені сподобався. Вирішила: я маю зробити такий же. Навіть поїхала на Волинь, щоб розпитати, що воно й до чого, тоді ж мобільних не було. З’ясувалося, одна жінка пекла, інша прикрашала. Думала, навчать мене, як такі різнобарвні квіти зробити. Та ніхто й не думав розкривати секретів. Сказали лише, щоб використовувала білок, желатин, пудру. От і взялася за експерименти. Не все вдавалося, та я не відступала. Жила думкою, що в мене все вийде.
Оксана Володимирівна пригадує, як спекла один з перших короваїв і понесла на базар – чи ж будуть покупці, переживала. Коли ж мимоволі підслухала розмову двох жінок, що він «ніякий», відразу втекла звідти.
Та ця перша невдача не зупинила, навпаки змусила працювати ще більше і постійно вдосконалюватися.
– Дуже люблю українську тематику в оздобленні короваїв. Соняхи, волошки, маки, пшеничне колосся – вони дають мені додаткове натхнення. Я придумала, так би мовити, «своє» тісто, і прикрасити виріб хочу так, щоб він не був подібний на інші. Якщо ліплю горобчика, то він має бути, як живий, – веде далі. – Коли вже починаю роботу, то ніхто цілісінький день мене не повинен турбувати, домашні це знають.
Використовую для випічки тільки натуральні продукти. Коли тісто підходить і починається моя велика робота на день, а то й на ніч, здається, що і я дихаю, як хліб…
Оце відчуття «дихаю, як хліб», мабуть, зможе відчути лише людина, котра вже не уявляє себе без цього заняття, а насправді – творчості. Така як Оксана Коріньовська.
Її короваї не раз – не два ставали візитівкою Городка, Хмельниччини на високих урочистостях. Їх визнавали кращими на різних конкурсах. Та особливо приємно, коли дзвонять звідусіль і кажуть, що короваєм були по-справжньому вражені. Чимало їх, як щедрі подарунки, потрапляли за кордон, дивуючи колоритністю та глибиною української душі.
– А свій найкращий коровай, – говорить Оксана Володимирівна, – я ще не створила. І для цього в мене стільки ідей, натхнення, бажання…

* Конкурс журналістських матеріалів «Дій активно, живи позитивно» проводиться за ініціативи Українського журналістського фонду та благодійного фонду Олександра Шевченка.