Штрихи до портрета Василя Добровольського з нагоди ювілею.

...Він народився 8 лютого 1949 року в мальовничому, овіяному історичними легендами та переказами селі з поетичною назвою Круті Броди, що на Ярмолинеччині. Одержавши вищу освіту, свій творчий шлях на ниві журналістики розпочинав в редакції газети «Керченский рабочий», відтак працював у керівних органах Криму.
 Змалку привчений до праці. З цим і крокує нелегкими життєвими стежками-дорогами сім десятиліть. Живе з любов’ю в серці. Вірить у людську доброту, впевнений, що вона, доброта, врятує нас, Україну, світ увесь. Що вона приведе до щастя, злагоди, достатку. Нехай його віра здійсниться, реалізується. Бо інакше задля чого ми прийшли в цей загадковий, тривожний світ?
Справи, справи... Пішов, так би мовити, у відставку як власкор обласної газети «Подільські вісті», де і посьогодні згадують його енергійність, організаційний хист і творчий ентузіазм, одначе від діла не відійшов. Активно займається громадською діяльністю. «Не можу без роботи, без справи», — мовить. І додає: «З ними якось комфортніше...» Публікації Василя Добровольського часто-густо з’являються на шпальтах тих же «Подільських вістей», місцевих газет. Продовжує ветеран журналістики творчу співпрацю і з регіональним часописом «Край Кам’янецький», заступником головного редактора якого працював не один десяток років. Трудився плідно, улюбленій справі віддавався сповна, чим заслужив повагу і авторитет у сотень, тисяч вимогливих читачів і прихильників газети на Кам’янеччині. Про читабельність і авторитетність газетного слова переконливо свідчить те, що в найкращі, найуспішніші її роки наклад міськрайонки (до речі, виходила чотири рази на тиждень!) сягав майже 40 тисяч примірників і був одним із найвищих в Україні серед місцевих мас-медіа. Читачам подобались актуальні аргументовані замітки, кореспонденції, нариси Василя Добровольського, його колег. А ще — особисті якості Добровольського-журналіста, Добровольського-людинолюба.
Він завше любив рідний край, куди повернувся після багатьох років життя і праці у Криму. Повернувся в Україну, додому. Разом з дружиною Ганною Станіславівною, доньками. Працював у редакції міськрайонки.
Василь Добровольський, як заступник головного редактора, розгорнув активну діяльність задля допомоги дітям-сиротам, яких виявилося чимало. У співпраці з відомим у 90-ті Товариством Петера Келера з Вісбадена (ФРН) організували низку благодійних акцій, надавали матеріальну допомогу найбільш нужденним. Скільки подяк, добрих побажань одержали тоді журналісти від кам’янчан за зроблене, за докладені зусилля, доброту, чуйність до чужого горя! Василь Григорович був серед тих, хто прийшов на допомогу у скрутний час. Хіба тільки тоді?
Якось зустрів Василя Добровольського на одній із вулиць міста. Він поспішав. Заклопотано повідомив: «Колезі потрібна медична допомога. А це кошти. Звертаємось до тих, хто може хоч чимось посприяти». В іншому випадку взявся допомагати дідусеві з села, колишньому остарбайтерові, у справі з пенсією.
Нещодавно з його ініціативи організовано збір коштів на складну хірургічну операцію студентці одного з вишів міста. Активно до благодійної акції долучилися колеги Василя Григоровича по перу, редактори газет «Подолянин», «Край Кам’янецький», «КлюЧ» Алла Бабляк, Надія Єрменчук, Тетяна Шуханова, голова районної організації Аграрної партії Ігор Гай. Для цього були також виділені кошти з бюджету міськрайонної організації Націо-
нальної спілки журналістів. Нині зініціював збір коштів на лікування тяжкохворого кам’янчанина Ігоря Щербаня (другий рік хлопець перебуває в коматозному стані). Спільно з районною організацією Аграрної партії, її керівником Ігорем Гаєм, депутатом районної ради Олександром Чілійчуком Василь Добровольський і Юрій Шубарський організували збір грошей на придбання питної води для військовиків з Центру розмінування, котрі знешкоджували вибухонебезпечні предмети у Балаклії та Калинівці, позашляховика для учасників Операції Об’єднаних Сил від Центру розмінування. З ініціативи керівника районної організації АПУ Ігоря Гая, стараннями Василя Добровольського зроблено подання-клопотання до органів місцевого самоврядування, в результаті чого десяткам видатних і знаних наших земляків, у тому числі журналістам, уродженцям Кам’янеччини, присвоєно звання почесних громадян різних населених пунктів, їх іменами названо вулиці.
Подібних прикладів багато. І всі вони підтверджують тезу: жити потрібно для людей, робити добрі справи. Це найважливіша, найблагородніша і найпочесніша місія людини, кожного з нас.
Уже кілька років Василь Добровольський очолює міськрайонну організацію Національної спілки журналістів України. І тут він проявив свої неабиякі організаторські здібності, вміння працювати з людьми. Нині Кам’янець-Подільський осередок НСЖУ — один з найбільших в області, Україні. На його рахунку чимало корисних справ, проведених заходів. А буде ще більше! Бо не зупиняється на досягнутому Василь Григорович. У свої сімдесят (та невже стільки?) він такий же молодий, сповнений завзяття й енергії. Пише, живе повноцінним творчим, і не тільки творчим, певна річ життям. Стежиною дідуся — ветерана української журналістики — пішли й двоє улюблених онучок. Оксана, старша, працює на одному з провідних телеканалів українського телебачення, молодша Діана, також майбутня випускниця К-ПНУ імені І.Огієнка, навчається на факультеті журналістики і мріє йти стежиною дідуся й старшої сестрички. Певні літературні здібності проявляють вже і внуки молодші — Владислав і Діаночка. Щастя ж їм, талановитим продовжувачам справи ветерана-журналіста!