Олена Пендак з нетерпінням чекала завершення реконструкції тваринницьких комплексів в Остапківцях, аби прийти сюди на роботу дояркою.
Усі ж із села не виїдуть у пошуку заробітків, комусь і вдома треба залишатися. Тож ферма у їхньому селі — це порятунок для багатьох жителів.
Оленина мама тривалий час працювала дояркою в колгоспі, скільки себе пам’ятає, тримали і в домашньому господарстві чотири корови. І тепер, підтримуючи сімейні традиції, Олена Василівна також разом з чоловіком доглядають дві корови, а ще — свиней, птицю.
— У перші дні роботи усі доярки пройшли навчання, адже сьогодні догляд за худобою, доїння корів, годівля — все змінилося, не порівняти з тим, що було, — каже Олена Пендак. — Пригадую, як я з мамою ходила на ферму допомагати — доїли корів вручну, носили відрами молоко — важко було. І взагалі всі процеси потребували людських рук. А тепер створені спеціальні доїльні зали, кожна корова заходить на своє місце. Молоко без втручання людини молокопроводом надходить у холодильні ємності.
Увесь наш колектив доярок дуже задоволений роботою. Ніхто не нарікає, що доводиться працювати у вихідні чи святкові дні. Все встигаємо, зі всіма роботами справляємося, знаємо, що від цього залежить і наш заробіток. Приміщення ферми обігріваються, є у нас і роздягальні, і кімната відпочинку, і душові, тобто створені для працівників усі умови.
Чоловік Олени Василівни також працює на фермі — тваринником. Раніше змушений був їздити на заробітки, щоб матеріально забезпечувати сім’ю, а нині задоволений, що зміг знайти роботу біля дому, бути поряд з дітьми і дружиною, адже подружжя Пендаків виховує п’ятеро дітей. Найстаршій доньці — зараз 16 років, а потім Бог посилав їм синочків. Наймолодшому нещодавно виповнилося три рочки.
— Виховати дітей, поставити їх на ноги велика відповідальність, — каже Олена, — і ми стараємося, щоб вони виросли хорошими і працьовитими людьми. А робота на фермі дає нам впевненість, що все буде добре.
Gismeteo 
