Із цим, погодьтеся, і не посперечаєшся. Бо сила лише в єдності, коли розумієш з півслова, ділиш і радість, і сум, умієш підтримати і відстояти. Так говорить про свій колектив Валентина Сергіївна Харкова – начальник Летичівського центрального відділення поштового зв’язку. Вона щиро вболіває за кожного, намагається завжди з розумінням підходити до вирішення питань, і головне – ця мудра жінка ніколи собі не дозволяє навіть тон підвищити до колег. Повага, як каже пані Валентина, це дуже ґрунтовне й наповнене слово, з якого потрібно починати спілкування з людьми.

Валентину Сергіївну хочеться слухати, бо в її словах – життєві істини, які ще змалечку вона увібрала від своєї бабусі Броніслави, з якою проводила багато часу. В житті її настанови стали з роками своєрідними дороговказами, з якими точно не схибиш. Хоча, як каже пані Валентина, усяке буває… Коли ми заговорили про дитинство, співрозмовниця змовкла, і з очей скотилася сльоза. Бабуся – це був цілий всесвіт для маленької дівчинки, яка його пізнавала, її янгол-охоронець на все життя. Світла їй пам’ять…
Все дитинство і юність Валентини минули в рідному Летичеві. Потім здобувала фах бухгалтера у Вінницькому технікумі м’ясної і молочної промисловості. Робочого стажу на посаді бухгалтера вистачає – розпочала свій трудовий шлях на цегельному заводі, а потім двадцять років віддала цій професії, працюючи в аптеці. Та доля розпорядилася так, що вона влаштувалася на пошту спершу нормувальником, а потім її призначили начальником відділення. Звісно ж, обов’язків побільшало в рази, та вона не звикла нарікати, бо дотримується правила: «Якщо не знаєш, як діяти, то просто дій по совісті».
Гордиться Валентина Сергіївна своїм колективом, людьми, для яких робота стала частиною життя. З особливою пошаною ставиться до колег – начальників сільських відділень, на плечах яких ще й обов’язки листонош: Тетяни Савченко (Грушківці), Галини Панасюк (Голосків), Людмили Киричук (Суслівці), Віри Тельпиш (Снітівка), Наталі Бойчук (Лисогірка), Антоніни Іванишиної (Шрубків), Надії Мельник (Волосівці), Олени Мельниківської (Новокостянтинів).
«Людей треба поважати, розуміти й обов’язково – рахуватися, це запорука гарного мікроклімату в колективі, – каже Валентина Сергіївна. – Тож і результат роботи буде позитивним. Добре, що поруч є колеги, на яких завжди можна покластися, і бути спокійним за роботу. В центральному поштовому відділенні це Анна Черевань та Наталя Царук».
У відділенні завжди людно. Та воно й не дивно, адже люди поспішають сплатити комунальні послуги, відправити чи отримати посилки. Приїжджають і з сіл, тому тут намагаються завжди допомогти, не відмовити нікому. Зараз триває передплатна кампанія на друге півріччя, тож працювати доводиться більше й активніше.
Ясна річ, робота, як зізнається співбесідниця, забирає багато сил і часу, а ще вимагає терпіння, але пані Валентина й вдома невтомно працює. Відколи не стало чоловіка Івана (світла йому пам’ять), а вже немало-небагато – 21 рік минув, мусить виконувати й чоловічу роботу.
Тішиться приїзду доньок, які вже дорослі, мають свої сім’ї. Старша, Анна, подарувала двох онуків – Артемка і Владислава, проживає з сім’єю в Летичеві. А менша – Марія – проживає в Запоріжжі. Зараз Валентина Сергіївна має багато приємних турбот, бо в липні віддає заміж молодшу доньку.
…Валентина Сергіївна не раз у розмові згадувала слова бабусі: «Якщо в тебе кидають камінь, ти у відповідь – хлібом. І лише так». І так хочеться побажати їй лише гарних людей на її життєвому шляху, бо звикла вона до людей іти лише з добром, інакше просто не вміє. І доньок так виховала, бо сама мала взірець для наслідування.