У славних Заліщиках, що на Тернопільщині, народився Анатолій Мороз, який 19 серпня святкуватиме свій 70-літній ювілей.

Сюди по війні направили на роботу його батька Олександра Мороза. То були нелегкі післявоєнні роки. Йому доводилося зранку й до смеркання перейматися у Заліщицькому районі проблемами селян — допомагав їм орати, сіяти, збирати хліб, організовував роботу шкіл, бібліотек, сільських кооперативів та крамниць. А невдовзі на запрошення голови правління Лісоводського колгоспу Городоцького району, що на Хмельниччині, майбутнього Двічі Героя Соціалістичної Праці Григорія Ткачука, батько зайняв посаду головного агронома. Під легкою і доброю рукою Григорія Івановича найповніше розкрився хліборобський хист Олександра Даниловича.

Головний агроном уславленої артілі за рясні врожаї був удостоєний найвищої державної нагороди – ордена Леніна і трьох орденів Трудового Червоного Прапора. А мати героя нашої оповіді в сільській лікарні оберігала здоров’я місцевих селян.
Кооперативна епопея випуск- ника-медаліста Лісоводської середньої школи започаткована на кафедрах тодішнього Львівського торговельно- економічного інституту. За державним розподілом дипломованого фахівця направили на роботу на посаду заступника директора бази Переяслав-Хмельницької райспоживспілки. Опісля була служба в армії. А коли звільнився в запас, пішов працювати у Хмельницьку облспоживспілку, де під вправною рукою мудрих і добрих наставників Миколи Васильчука, Зінаїди Бризицької, Олександра Овчаренка, Миколи Кучеренка та Віктора Печайка набирався професійного досвіду та життєвої мудрості.
Наступна сходинка його фахового зростання – посада заступника голови правління Хмельницької райспоживспілки з торгівлі. Тут Анатолію Олександровичу також поталанило працювати з чудовими фахівцями – керівником кооператорів району Михайлом Сергійовичем Карабаєвим, головним бухгалтером райспоживспілки Віктором Дем’яновичем Тенюхівським, головами правлінь Гвардійського споживчого товариства Станіславом Степановичем Флісом, Пироговецького – Надією Яківною Ільчук, Стуфчинецького – Василем Івановичем Костішком.
– Їхні професійні, життєві уроки запам’яталися на все життя. Усім, чого досяг у житті, завдячую цим людям. Щирим і щедрим на добро, – говорить Анатолій Олександрович.
Коли Михайло Сергійович Карабаєв пересвідчився, що Анатолій Мороз «дозрів» до масштабніших справ, передав йому керівне крісло. Понад два десятки років віддав Анатолій Олександрович посаді голови правління райспоживспілки – то зоряний час у професійній біографії кооператора. Автор цієї розповіді бачив, як тоді було збудовано у прибузьких селах майже півсотні підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства. Зокрема, магазин «Забудовник» у Пирогівцях – найпривабливіша на той час торгівельна «візитка» кооператорів Хмельниччини, виробничий комплекс у Мацьківцях (потужність 1,5 тонни на зміну ковбасних виробів та копченостей), де утримувалися на відгодівлі ВРХ, свині, чорнобурі лисиці, песці, птиця, кролі. Овочесховище місткістю 1,5 тисячі тонн і райзаготконтору в Чорному Острові, реконструйовано хлібозаводи у тому ж Чорному Острові та Гвардійську, побудовано універмаг у Гвардійську. До слова, в районі в ті часи було побудовано 20 сучасних універсальних загот- пунктів. У період заготівлі овочів і фруктів кооператори району відправляли покупцям 12-15 вагонів щоденно цієї продукції.
Досі прикрашає Малиничі чудове двоповерхове приміщення колишнього торгівельного центру. А при в’їзді до Хмельницького (з боку Кам’янця-Подільського), обов’язково приверне увагу вишуканою архітектурною формою ресторан «Веселка», який «пригніздився» на березі Ружичнянського озера, де свого часу проводилися чемпіонати світу з греблі на байдарках та каное. Попервах обслуговувало спортсменів і гостей змагань ошатне кооперативне кафе. Завдяки турботі Анатолія Олександровича та його підлеглих за допомогою правління облспоживспілки натомість виріс красень ресторан та один із кращих в області на той час кондитерський цех.
Наші кооператори за керівництва Мороза перебували на провідних позиціях в облспоживспілці.
– Ми тоді «забирали» обласні, районні перехідні прапори, а портрет Анатолія Олександровича неодноразово прикрашав галерею кращих людей Хмельниччини. До нас приїжджали по науку й зарубіжні кооператори. До прикладу, в тому ж пироговецькому магазині «Забудовник», триповерховому магазині «Кооператор», ресторані «Веселка» побувала представницька делегація китайських побратимів.
Невтомна праця Анатолія Олександровича оцінена державою та людьми. Він удостоєний медалі «За трудову відзнаку», почесної трудової відзнаки «Знак Пошани» Центральної спілки споживчих товариств України, багатьох почесних грамот і подяк, а прибузькі трудівники довіряли голові райспоживспілки вісім разів представляти їхні інтереси в районній раді. Я є свідком того, коли рекомендували Мороза до районної ради, як правило, по тих виборчих округах, де не було стаціонарної торговельної мережі. Бо знали, що він – людина діла. Якщо отримає депутатський запит – збудувати магазин – то обов’язково виконає. Досі обслуговують депутатські крамниці жителів Жучковець, Доброгорщі, Польових Гриновець, Крачок, Лапківців, Розсоші, Колибані та багатьох інших, які побудовані у тісній співпраці з колгоспами та радгоспами району. До слова, Анатолій Олександрович уже працював заступником голови правління облспоживспілки, а територіальна громада Печесьок обрала його депутатом райради вдруге. Такому авторитету тільки можна щиро позаздрити.
У подальшому Анатолію Морозу довелося працювати на посадах заступника голови облспоживспілки, де дев’ять років поспіль займався заготівлями і переробкою сільгосппродукції. Очолювати колектив підприємства «УКОП Ювелірторг». На цих посадах він був взірцем для колег з інших регіонів.
До речі, на базі підприємства «УКОП Ювелірторг» було проведено республіканський семінар за участю заступників голів облспоживспілок України з торгівлі та відповідальних працівників Укоопспілки.
Отже, кооперативна доля вивела Анатолія Олександровича до вершини людського визнання і шани. Що там казати, щаслива доля!
З ювілеєм Вас, Анатолію Олександровичу! З роси і води!