У листонош якраз гаряча пора –триває передплата газет і журналів. Стараються з усіх сил, щоб залучити якомога більше читачів. У цьому переконалася, коли навідалася у Ямпільське поштове відділення зв’язку. Якраз начальник Валентина ЗАГОРОДНЯ знайомила відвідувачку з періодичними виданнями. А їх у каталогу чимало. Та серед розмаїття газет пенсіонерка Тетяна Корчевська обрала свою улюблену – “Подільські вісті”. Жінка понад два десятиріччя передплачує часопис, який ніколи її не розчарував, бо цікавий й ціна помірна.
Все ще попри засилля електронного й мобільного зв’язку, зауважує Валентина Антонівна, селяни продовжують спілкуватися листуванням. На поштовому відділенні часто пакують і відправляють посилки адресатам.
- Їх доставляють не лише у різні куточки України, а й Казахстан, Туркменістан, Німеччину, Польщу, – продовжує. – Спектр послуг у нас різноманітний. Ще й від товарообігу маємо щомісяця 30 тисяч гривень надходжень…
Адже в сумці листоноші не лише періодика, листи й пенсійні виплати, але різні товари, продукти харчування. Із важкою ношею долаючи кілометри, пішки чи велосипедом, добираються у навколишні села Білогірщини – Паньківці, Тихомель, Лепесівку, Норилів, Дідківці.
– Наш жіночий колектив – дружний та працьовитий, – запевняє Валентина Антонівна. – Листоноші з багаторічним стажем Надія Березька, Аліна Керея, Мальвіна Кокальська та наймолодша Тетяна Колісник відповідально ставляться до своїх обов’язків, сумлінно виконують плани.
Радіє за своїх підлеглих, бо на дільницях їх поважають та шанують. Без сумніву, невтомні листоноші стали для селян зв’язковими з навколишнім світом – у будь-яку погоду йдуть до передплатників. Ще й добровільно виконують соціальну місію – допомагають сплатити комунальні послуги, оформити субсидію на спеціальних бланках. Не бракує їм терпіння, усе пояснити й розтлумачити селянам.
Намагаються листоноші ще й добрим словом підбадьорити самотніх пенсіонерів, бо розуміють, що живе спілкування додає їм радості у житті. Тож, окрім періодики, несуть в оселі ще надію й доброту.
Та й керівник Валентина Загородня вимоглива до себе, ввічлива завжди прагне, аби кожен відвідувач із гарним настроєм залишав приміщення пошти та повертався знову.
Хоча, зауважує моя співрозмовниця, не сподівалася, що обере цю професію, нелегку, але потрібну людям. Вона, бухгалтер за фахом, наважилася стати поштарем. Навчалася уже на робочому місці. Тож із теплотою розповідає про свою наставницю Надію Шкабару, яка залюбки ділилася своїми знаннями, досвідом, набутими багаторічною працею.
Уже протягом десяти років уранці Валентина Загородня радо поспішає на пошту, а ввечері залюбки повертається додому. Вона ще й турботлива матуся для трьох дітей. І переконалася, що жіноче щастя неможливе без сім’ї та без роботи до душі.
Gismeteo 
