…Він сидів біля сміттєвого бака, голодний кілька днів, бо вуличні безпритульні собаки не один день ганяли чужака – дорослого пухнастого кота. Тож, змушений шукати порятунку на деревах, сидів там впроголодь, заклякнувши від холоду. Та головне – не звик до вулиці, бо ще кілька днів тому ніжився в квартирі своїх господарів, був улюбленцем. А потім (сюжет історії до болю знайомий) – пошкрябав якусь річ – і гайда на вулицю, викинули, як непотріб.

Для таких, як він, бо клички його не знаємо, єдиним порятунком є волонтер або небайдужий перехожий, який розчулиться настільки, що забере тварину додому. Проте таке трапляється вкрай рідко. Волонтери – єдині, хто ніколи не залишить в біді: скільки на їхньому рахунку порятованих взимку собак і кішок – хворих, травмованих, з обмороженнями кінцівок… Часом на перетримках у них знаходиться по десять тварин. Але ж вони не всесильні, тому все-таки треба включатися й нам – допомагати бодай чимось: чи то харчами, чи розмістити фото знайденої тваринки в соцмережах. Робити хоч щось. А вони, в свою чергу, вам не раз подякують за свій порятунок.
Важливо пам’ятати, що взимку при мінусовій температурі собака, який взагалі нічого не їв, замерзає за 8-10 годин, а кіт – за 4-6! Тому не минайте голодних очей ні в якому разі!
…Як приклад хочу навести нещодавній вчинок колеги Лесі Садомської, яка зробила подарунок для своїх донечок – забрала кошеня Фунтика з перетримки у волонтерки. Адже на його місце тепер Анастасія зможе взяти когось іншого, хто зараз на вулиці благає про допомогу. 

Трагічну історію Фунтика згадувати вже не варто, бо в нього все гаразд у новій люблячій сім’ї. І на холодну вулицю він тепер дивиться крізь шибки затишної домівки.
Творити добро, виявляється, так просто…