…після загибелі чоловіка Сергія Михайловича на Майдані, у мене було два шляхи — сидіти і плакати біля його портрета, або продовжити жити і боротися за двох…

Т. БОНДАРЧУК.

Хмельницьке обласне відділення Всеукраїнського об’єднання жінок «Яворини», яке очолює дружина Героя Небесної Сотні Сергія Бондарчука, Тетяна Бондарчук, з перших днів російської агресії долучилося до допомоги захисникам України. Спочатку допомагали збирати допомогу для поїздок волонтерів-афганців, а згодом вирішили об’єднатись у громадську організацію.
Сьогодні проект «Яворини» — успішний приклад того, як жінки-патріотки протягом тривалого часу здійснюють активну волонтерську підтримку українських захисників. На моє запитання про кількість поїздок пані Тетяна лиш відповіла: — «А хто їх рахує, ми, буває, і по два рази на місяць вирушаємо на схід. Все залежить від того, що потрібно бійцям».
Тетяна Володимирівна з однодумцями створила потужну мережу «Яворин» на Хмельниччині. Більше 300 жінок є активними її членами. Найсильніший осередок створений і активно працює у Старокостянтинові. Його очолює досвідчений педагог Тетяна Суслова. До діяльності волонтерів «Яворин» в місті долучились і активно працюють жінки, які втратили на цій страшній війні своє найдорожче — синів.
— Ми не могли стояти осторонь, коли вся країна, всі небайдужі люди допомагають нашим бійцям. Моєму сину і його підрозділу теж допомагали волонтери, — каже Галина Андріївна, мати полеглого на «Зеніті» бійця 90 батальйону Ігоря Білика.
Нашу бесіду перервав дзвінок на мобільний. Тетяна Володимирівна взяла слухавку, очі її засвітились, на обличчі з’явилась усмішка. Вона уважно слухала, потім взяла ручку і почала швидко записувати щось у блокнот. Потім розпитала про обстановку на фронті і про здоров’я бійців.
 — Хлопцям потрібно плівку на бліндаж, щоб не пропускав воду, маскувальну сітку та запчастини до бензопили, — після розмови каже пані Тетяна. — До чергової поїздки 13 грудня очікувати не будемо, все завтра відправимо Новою поштою.
За роки волонтерства у «Яворин» склались майже родинні стосунки з багатьма бригадами. Вони звісно постійно відвідують земляків-подолян, але й інші не залишаються без їхньої уваги. «Вони всі наші, — підсумовує ця сильна і мужня жінка, — ми вдячні захисникам і їх підтримуватимемо, скільки буде потрібно».
Під час поїздок і спілкування з бійцями, жінки-яворини намагаються створити хоч на короткий час атмосферу затишку та домашнього тепла. Смаколики, виготовлені люблячими руками небайдужих людей, дитячі малюнки та власні вірші Тетяни Бондарчук та Лідії Ярохно — відігрівають загрубілі на війні душі захисників та підтримують їх морально.
 Найважче жінкам — це не збирати «буси» в дорогу чи вирішувати питання їх заправки. Найгірше — отримати звістку про смерть людей, до яких прикипіли душею, яких встигли полюбити. Лейтенант Мирослав Мисла, доброволець «Карпатської січі» з 93-ї та сержант Костянтин Шрамко, розвідник зі 128-ї були одними з них...
Окрім допомоги і підтримки військовим, «Яворини» підтримують та системно допомагають школам-інтернатам і будинкам дитини в Луганській і Донецькій областях. Їх радо зустрічають у Сєвєродонецьку, Кремінній, Покровську, селищі Первомайському і Часовому Яру.
З групою цивільно-військового співробітництва з Авдіївки хмельницькі «Яворини» започаткували та втілюють у життя благодійну акцію «Подаруй книгу дитині». Дитячими книгами, казки та енциклопедіями, зібраними школярами на Хмельниччині, «Яворини» та військові діляться з дітьми прифронтових населених пунктів. Своїми гуманітарними проектами та благодійними акціями жінки об’єднують Україну.
«Чужих дітей не буває» — цей проект «Яворини» втілюють у життя вже на рідній Хмельниччині. Вони допомагають багатодітним родинам одягнути та зібрати дітей до школи.
Зараз у «Яворин» йде активна підготовка до чергової поїздки на схід. «Хлопці чекають на наш приїзд. Немає потреби везти те, що ми їм возили два — три роки тому, забезпечення кардинально змінилося на краще, ми це постійно бачимо. Але сам приїзд волонтерів дуже важливий нашим захисникам. Наш приїзд, а ще з подарунками — підтвердження поваги, любові та вдячності хлопцям за все, що вони роблять задля України і кожного з нас, — завершує пані Тетяна.