18 лютого минуло вже цілих п’ять років, як не стало Героя російсько-української війни Олександра Миколайовича Пастухова, старшого солдата, розвідника відділення управління зенітно-ракетного дивізіону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Житель села Ставниця Летичівського району загинув на трасі Дебальцеве — Артемівськ під час виходу військових сил із Дебальцевого.
У рідному селі свято шанують пам’ять про славного земляка. На фасаді загальноосвітньої школи I-III ступенів встановили меморіальну плиту. Минулої осені біля шкільного спортивного майданчика, що неподалік батьківського будинку, де нині живуть батько і брат героя, на його честь заклали фруктовий сад. 101 деревце набирається сили в молоденькому садочку, що гордо хизується на місці колишнього смітника. Така гарна ідея належить старості села Василю Свистуну. Навколо неї одразу зорганізувалися небайдужі: фінансово підтримали також Віктор Новарчук, Олег Максимчук, Микола Холод, Василь Гончар, Сергій Маслов, а ще родина Пастухових. За допомогою китайської компанії «Сіньцзян Комм’юнікейшнз Констракшн Груп Ко., Атд» вивезли 13 МАНів непотребу та завезли 80 машин землі. «Добру справу всі робили залюбки: фермер Микола Ткачук значно дешевше продав саджанці, – розповідає староста села. – Ями ми з земляками копали лопатами, довбали ломами, землю водою нам розмочували рятувальники Меджибізького 31 ДПРП ГУ ДСНС України в області, де працював Сашко». Два дні трудилися жителі Ставниці, закладаючи сад…»
…У день загибелі Олександра Пастухова вкотре згадували, вшановували в рідному селі. На його честь відбулася панахида, яку відслужив разом із прихожанами священик Православної церкви України протоієрей Петро Леськів, та мітинг-реквієм. Учні і вчителі підготували гарний щемний захід. Згадували героя запрошені поважні гості. Були цього дня на могилі Олександра Миколайовича, у рідній школі, у його саду…
«Олександр народився 1975-го, – розповідає Василь Свистун. – По закінченні школи навчався у Голосківському ПТУ, здобувши фах тракториста. Хлопець із дитинства був наполегливий і роботящий, допомагав батькам. Після служби в армії працював трактористом, пожежником, у лісництві військової частини.
8 серпня 2014-го був мобілізований, служив у 128-й гірсько-піхотній бригаді у Мукачевому на Закарпатті. Разом із побратимами був направлений на схід розвідником відділення зенітно-ракетного дивізіону…».
Герої не вмирають. Вони залишаються назавжди: в історії, в пам’яті, в меморіальних плитах, у родючих садах.
Gismeteo 
