– Передплачувати і читати «Подільські вісті» – наша сімейна традиція. Багато десятиліть улюблений часопис щотижня приходить у мій дім, – розповідає 86-річна Галина Глиняна з Волочиська.
– Одразу після війни мої батьки передплатили тоді ще «Радянське Поділля», і відтоді не зраджую нашій газеті. Навчалася в школі – читала її, потім в інституті – також. Приїжджала додому на вихідні чи на канікули, і на столі мене завжди чекали стоси обласної газети. Батько, бригадир рільничої бригади, навіть підкреслював матеріали чи абзаци, на які особливо варто було б звернути увагу, – додає Галина Дмитрівна. – Звичайно, робила вирізки, які могли б знадобитися в роботі, а також для свого сімейного архіву.
Я ще пам’ятаю той час, коли була можливість отримувати по кілька видань. Ми, вчителі, як правило, передплачували центральну пресу, обласну, районну, спеціалізовану. Все уважно перечитували, аналізували.
Скільки виховних годин, позакласних уроків, як український філолог, я проводила з учнями, беручи за основу публікації періодичних видань, зокрема провідної газети Хмельниччини.
За що люблю «Подільські вісті»? Мене приємно вражає різноманіття рубрик. Тут відображені всі сфери нашого життя. Кожен, хто цікавиться тією чи іншою тематикою, обов’язково почерпне для себе корисне. І, мабуть, один з головних аспектів – газета справедлива, підтримує народ. Як часто можемо спостерігати, кореспонденти виїжджають на місця, у найвіддаленіші куточки, відгукуючись на листи читачів. Коли постійно читаєш матеріали журналістів, вже ніби зрід-
нюєшся з цими людьми, розпізнаєш за стилем їхні матеріали. Незабутні й понині публікації Броніслава Грищука, Володимира Золотарьова, Анатолія Ненцінського та багатьох-багатьох інших. Маю додати, що й нинішній колектив «Подільських вістей» потужний, цікавий, прогресивний.
Сорок років я працювала на педагогічній ниві і пишаюся, що змогла прищепити любов до рідної мови, українського слова багатьом учням, які також вибрали в житті журналістику чи філологію. Поняття “особистість”, на мою думку, передбачає й знання рідної мови.
І на пенсії Галина Дмитрівна Глиняна, котра стала однією з переможців розіграшу для передплатників «Подільських вістей», не пориває зв’язок із газетою.
– Моя любов до друкованого слова, до газети, яка дає наснагу душі, поживу для розуму, не згасає, а лише утверджується, – каже вона. – Щотижня з нетерпінням виглядаю поштарку, адже дорога мені газета, впевнена, обов’язково подарує щось нове, цікаве, корисне…
Gismeteo 
