А він, як розповідає Аліна Петрівна Шевчук, досить непростий. Довелося пережити, стиснувши волю в кулак, і смерть матері, а згодом і чоловіка поховати. Ця тендітна жінка мешкає у батьківському домі сама, тримає курей та невеличкий город. Словом, потроху дає всьому лад. Двічі на тиждень до неї навідується соціальний працівник, то хоч якась підтримка для одинокої жінки.
Народилася Аліна Петрівна в селі Паньківці Меджибізького району (нині Старосинявський) Кам’янець-Подільської області в 1935 році в сім’ї вчителів Петра Андрійовича та Ольги Федорівни. Тата втратила рано – в 1945-му загинув на фронті. Тож, дізнавшись, що він похований у Польщі біля Любліна, їздили з матір’ю на могилу.
Та роки збігали, закінчивши десятирічку, юна Аліна вступила до Вінницького медичного технікуму, де здобула професію фельдшера-акушера, з якою була пов’язана на все життя, бо до шістдесятирічного віку працювала медиком. У рідному селі приймала пологи, й на світ з’явилося сто п’ятдесят діток. Була завідуючою фельдшерсько-акушерським пунктом у Лисанівцях. До виходу на заслужений відпочинок працювала в поліклініці Старої Синяви.
З чоловіком Андрієм Олександровичем, який працював у сільському господарстві на керівних посадах, прожили довге подружнє життя, були одне для одного підтримкою й опорою. Та й матері пані Аліни допомагали. Так утрьох і жили в Лисанівцях.
Аліна Петрівна має нагороди й відзнаки за сумлінну працю, а як інакше, коли за плечима чимало років досвіду роботи, яку так любила.
Пані Аліна – віддана читачка «Подільських вістей», за що їй велика подяка. Здоров’я Вам міцного та многая літа!
Gismeteo 
