Цілющі джерела, святі криниці — чи не в кожному районі нашої області є ці природні скарби, овіяні легендами, наділені надзвичайною силою. Недаремно в народі кажуть: «Будь багатий, як земля, а здоровий, як вода!» Властивості, які таїть у собі вода, дуже великі. І в цьому переконувалося не одне покоління людей, прокладаючи доріжку до природних джерел.

 Ще з далекого 1442 року до нас дійшли відомості про цілющу криничку, що поблизу села Жилинці Ярмолинецького району, в невеличкому ліску. За оповідками, селяни, які працювали в полі, заглянули в криничку і раптом побачили там образ Матері Божої. То була десята п’ятниця після Великодня. Ця звістка зразу ж облетіла всю округу. Люди стали їздити кіньми, волами до цієї кринички, та й витовкли панські поля. Пан звелів засипати криничку, а в центр джерела наказав забити дубову палю, щоб перестало воно бити.
За одним із переказів, минуло небагато часу, як його донька осліпла. Якось одному зі слуг наснилася Матір Божа, яка сказала відкрити криничку і тоді панська донька побачить світ. Дізнавшись про це, пан наказав відкрити доступ до води. Незабаром сталося диво — його донька прозріла.
Переповідають, явилася ікона Богоматері й одному пастухові, який хотів напитися води з джерела. Тому й стали називати криничку Божої Матері. Шукали порятунок її водою жителі села, коли тут розгулялася чума. Кажуть, багатьом з них дала вона сили та одужання.
На десяту п’ятницю після Великодня до жилинської кринички звідусіль з’їжджалися паломники. В 70-их роках за наказом керівництва району на дорогах до Жилинець виставили міліцейські пости, чергових, аби паломники до джерела не потрапили. А щоб наступного року не повторилася така ж ситуація, голова райвиконкому дав наказ криничку засипати цементним розчином.
Знову згадали про криничку завдяки місцевій жительці Анісії Вовк. Жінка була дуже віруючою, а після того, як помер її 31-літній син, молилася з ранку до ночі. Уві сні до неї прийшла Матір Божа й сказала: «Чого спиш? Завтра приходь, святу водичку треба добути». Сон повторився наступної ночі. 70-річна Анісія Вовк, маленька, горбатенька, напівсліпа, почала обходити односельців, може, хто знав, де саме ця криничка. Просила про допомогу. Старі люди зібрали кошти за колядування і разом з племінником Анісія знайшла двох трактористів, які погодилися розгорнути величезне звалище сміття, що було на цьому місці. Працювали два дні, а джерела так і не знайшли. Зібралися вже додому, а жінка впала навколішки, плакала, почала молитися. Потім ніби щось відчула: «Копніть, — каже, — отут, де стою». Погодилися, зачерпнули ковшем, а там мокра земля. Ще раз — і наткнулися на цямрину. Далі за допомогою лопат і розкопали криничку.
Цю дивовижну історію переповідала сестра Анісії Софронівни Вовк, очевидиця тих подій Оксана Софронівна Салій, якій судилося прожити 103 роки. За її свідченнями, пізніше Анісії знову наснилася Матір Божа, після чого з’явилася ідея будівництва храму в селі. З милості Матінки Божої, не інакше, знайшлися й добрі господарі, благодійники, які надали матеріали на це будівництво.
— І сьогодні до нашої кринички йдуть люди. На десяту п’ятницю тут відправляють службу, — розповідає сільський голова Ніна Юркова. — Хтось набирається тут сил, знаходить розраду, хтось просто прагне відчути, який він — смак цілющої води.