Надрукувати
Категорія: Портрети
Перегляди: 250

Петру Антоновичу Добрянському, мешканцю Соколівки, що на Ярмолинеччині, вручати приз, який він  виграв у лотереї серед найдавніших передплатників «Подільських вістей»,  вдвічі приємно. Адже цей відомий, не лише на Поділлі, краєзнавець, історик, освітянин з багаторічним досвідом, відмінник освіти України, член Національної спілки журналістів, голова місцевої і член президії районної ветеранської організації, Почесний громадянин Ярмолинецького району, людина, яка за свій кошт видала більше півсотні книг, в основному на краєзнавчу тематику,  не лише читає-передплачує часопис скільки себе пам’ятає (а цьогоріч, дасть Бог зустріне чоловік 83-ій день народження), а й постійно дописує нам. Усі історичні дати, всі важливі для краю події  тримає у пам’яті, про життєвий шлях і подвиг усіх славних земляків, зібравши зі всіх джерел по дещиці, розповісти  хоче, бо, переконаний, не маємо права забути.  Тож знову і знову звично лунає у слухавці його проникливий голос: «Я матеріал скинув. Він важливий. Надрукуйте, будь ласка». Ми із задоволенням це робимо і щиро сподіваємося, що так триватиме ще дуже-дуже багато років.

Свою трудову діяльність молодий вчитель, здобувши фах фізика й математика у Кам’янець-Подільському педагогічному виші, розпочав у рідному селі Адамівка Віньковецького району, згодом став там завучем. Із 1965 по 1990 роки працював директором Соколівської середньої школи. Всього ж педагогічній ниві присвятив чоловік 55 років. Його обирали членом виконкому Соколівської сільської ради та депутатом Ярмолинецької районної ради. Очолював Добрянський первинну організацію товариства «Знання» та у 1968 році був обраний делегатом з’їзду, має чимало почесних грамот товариства. Його фото прикрашало Дошку пошани. Нагороджений знаком  «Відмінник освіти»,  почесними грамотами Міністерства освіти, обласної та районної держадміністрації. Зараз, окрім наполегливих краєзнавчих та історичних досліджень, Петро Антонович активний учасник ветеранського хору «Журавка», член літературного клубу «Автограф» при районній бібліотеці.
У парі з дружиною Людмилою Сергіївною Петро Антонович вже 57 років. Мають ким пишатися, кого любити, кого у гості виглядати. А в душах скількох уже поколінь щедро засіяли добре, вічне, мудре. Людмила Сергіївна теж вчитель математики, Заслужений вчитель України, з педагогічним стажем майже шість десятиліть.
Разом вони й «Подільські вісті» читають. Подружжя Добрянських завжди передплачувало й передплачує чимало періодики. Втім, запевняє Петро Антонович, «Подільські вісті» люблять найбільше. «Газета правдива, життєва, — стверджує. — Завжди об’єктивна, відстоює інтереси пересічних подолян, ніколи не боїться влади. От буває часом, напишу критичний матеріал, зачепивши того чи іншого можновладця, інші редакції відмовляються брати — ви ж надрукуєте завжди. Я вже навіть питав журналістів інших видань, чом би їм не писати так, як пишуть подільськовістяни. Ще, що важливо, на шпальтах цієї газети ніколи не буває фальші й неправди. Людмила моя рецепти ваші використовує, поради щодо лікування. Ну і друзі, знайомі наші люблять читати цю газету, пишаються, що я там друкуюся. А якщо відверто: «Подільські вісті» — це головна газета».
…Коли редакційна автівка від’їжджала від воріт Добрянських, Людмила Сергіївна
помахала нам рукою, а Петро Антонович, знявши капелюха, артистично так щиро вклонився. Ми ж, мовиться,  знімаємо капелюхи перед вами. Тож будьте здорові! За кілька років нам писати про ваше діамантове весілля.