Цьогорічний травень у житті цієї, без перебільшення, людини-легенди, таки особливий і знаковий, бо ж, окрім 75-річчя Дня Великої Перемоги над нацизмом у Другій світовій, Перемоги, яку так героїчно наближав, дасть Бог, зустріне ще власний сторічний ювілей. Як скоро згайнули літа. Здається, недавно, а 20 травня уже століття сповниться, як в Іванківцях Городоцького району народився Андрій Грищишин — нині ветеран війни і праці, учасник бойових дій Другої світової війни, Почесний голова ради Ярмолинецької районної організації ветеранів України, кавалер орденів: Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни ІІ-го ступеня, Богдана Хмельницького ІІІ-го ступеня, «Знак Пошани», медалей: «За бойові заслуги», «За трудову доблесть» та багатьох інших бойових і трудових нагород. Проживає ветеран на станції Ярмолинці.

Закінчивши середню школу, вчорашній учень пішов працювати до колгоспу у рідних Іванківцях. За рік вступив до Вінницького педагогічного вишу. Однак студента-першокурсника призвали до армійських лав. Служив телеграфістом у танковому полку в Прибалтиці. А далі — війна. У червні-грудні 1941-го побував у самісінькому пеклі: брав участь у запеклих кровопролитних боях у складі Північно-Західного фронту. При обороні Москви був важко поранений. Чотири місяці виходжували бійця медики шпиталю у Московській області. Пролікувавшись, закінчив курси підготовки офіцерських кадрів, після яких готував механіків-водіїв танків та забезпечував їхню участь у бойових діях на фронтах Другої світової війни. Демобілізувався у червні 1946-го, працював механіком лісопильної установки та лісником у Ярмолинецькому держлісгоспі, пропагандистом у райкомі партії, п’ять років, до 1959-го, — головою Ярмолинецького колгоспу імені Мічуріна.

Більше чверті століття дипломований агроном очолював Ярмолинецьке хлібоприймальне підприємство, що за мудрого керівника славилося на всю Україну і щороку суттєво вдосконалювало, зміцнювало, покращувало свою матеріально-технічну базу. Тут проходили республіканські семінари, адже  було чим похвалитися:  технічно грамотний директор постійно впроваджував у виробництво новітні і прогресивні технології приймання та переробки зерна сільськогосподарських культур, власні раціоналізаторські пропозиції, що давали вагомі економічні ефекти. Чимало урядових нагород заслужено отримав Грищишин за ці роки.
За хрущовських часів, коли чимала увага приділялася вирощуванню кукурудзи, Андрій Якимович придумав-спроектував зерносушарку, отримавши за винахід третю республіканську премію. А ще цей навдивовижу талановитий чоловік створив власний ручний фотоапарат. Дуже гарно писав олійними фарбами. Картини прикрашають домівку. Шив і моделював, навіть пальто дружині пошив. А що вже баяніст і любить пісню! Знав толк в усьому: і в інженерії, і в будівництві… Все у агронома від Бога  буяло, родило, цвіло. Славиться особливим смаком домашнє вино його виробництва. Його справжність та непідробні людяність і порядність — гідні наслідування. Ще минулоріч працював ветеран у саду й на городі. Цієї весни не брався — сили не ті, роки вперто беруть своє. Уже більше двох десятків літ, як відійшла у засвіти дружина Надія Степанівна, з якою душа в душу прожили 49 років. Нині найбільше багатство легендарного чоловіка, звісно, родина — син, донька, троє онуків і п’ятеро правнуків.
«Андрій Якимович  брав активну участь в громадському житті району, — розповідає Петро Коцюба, голова президії ради районної організації ветеранів. — Неодноразово обирався депутатом районної і селищної рад. Ветеранською діяльністю займається з 1987 року, з часу створення районної організації. Постійно його обирають до складу ради та її президії. З 1991-го п’ять років був її головою. Здібний організатор повсякденну увагу приділяв соціальному та економічному захисту прав та інтересів ветеранів війни і праці, зумів налагодити тісні зв’язки та належну співпрацю з владними структурами й органами місцевого самоврядування. Значну роль відводив військово-патріотичному вихованню молоді на кращих традиціях старших поколінь, постійно докладав чимало зусиль для увічнення Перемоги над нацизмом. Постійно бере участь в підготовці та відзначенні державних свят, пам’ятних й історичних дат, у вшануванні пам’яті ветеранів війни і праці, знаних людей району. Користується заслуженим авторитетом і повагою серед усіх мешканців Ярмолинеччини, в тому числі молодих військовослужбовців місцевого гарнізону, де щорічно буває на святкових заходах і зустрічах».
…Нехай все ж не втомлюється Ваша зозуля, Андрію Якимовичу, щоби зустріли Ви ще не одну річницю Перемоги. Дякуємо за Перемогу, за самовіддану доблесну працю, за життя, гідне наслідування!