З роками все більше ветеранів відходять у засвіти, залишаючи своїм наступникам ордени та медалі, як пам’ять про таку довгождану й заслужену Перемогу. За якою стояли до останнього подиху, яку здобували кров’ю та ціною життя.
Досить знаковою для нас була зустріч з головою Білогірської районної організації ветеранів Миколою Даниловичем Максимчуком, який очолює її ще з 1988 року. Тож про кожного Героя він знає усе – разом вони пройшли чималий шлях, з багатьма, на жаль, довелося прощатися. Вічна слава і шана їм… Голова ветеранської організації згадує часи, коли на обліку організації було майже дві з половиною тисячі фронтовиків, які повернулися з поля бою, а зараз залишилося лише шість.
Ми стали свідками, як Микола Данилович повернувся із пошти, отримавши нагороди для шести ветеранів до Дня Перемоги, які проживають у районі.
Отож маємо за велику честь згадати поіменно кожного ветерана-фронтовика, який воював у різних куточках світу та повернувся додому зі здобутою Перемогою: Любов Базалійська (1924 р. н.) – рядова (медсестра), була на фронті в Польщі та Німеччині; Іван Баранчук (1927 р. н.) – рядовий, воював у Польщі та Угорщині; Андрій Волковський (1926 р. н.) – рядовий, був на фронті в Польщі та Прибалтійських країнах; Семен Декалюк (1926 р. н.) – рядовий, воював у Східній Пруссії; Олексій Кульба (1926 р. н.) – рядовий, воював у Польщі та Німеччині; Петро Макарчук (1924 р. н.) – рядовий, про-
йшов фронтовими дорогами двох війн з Німеччиною та в Японії.
Всі ці ветерани є інвалідами війни першої групи. Як розповідає голова ветеранської організації, вони не залишені без уваги, до прикладу, ті фронтовики, які не мають родичів, отримують послуги територіального центру.
«Ми щоразу на великі свята запрошуємо наших ветеранів на зустрічі до терцентру та вшановуємо їх, – розповідає Микола Максимчук. – Цьогоріч до 75-річчя Великої Перемоги ми плануємо відвідати їх, поспілкуватися та доставити продуктові набори. Бо цьогоріч, як ми знаємо, урочистостей не буде, через карантинні заходи. Звісно ж, покладемо квіти до пам’ятника загиблим воїнам від ветеранської організації та громади Білогірщини».
Переглядаючи список із шести ветеранів, які ще залишилися на Білогірщині, мимоволі ловиш себе на думці – як все-таки швидко летить час і як, на жаль, мало їх залишилося з нами…
Щирий уклін вам, шановні ветерани, за подвиг, за жертовність, за здобуту Велику Перемогу! Хай ще багато років життя Бог дарує вам!
Gismeteo 
