нас завжди зустрічають у довгих службових поїздках направду наші найкращі друзі та партнери – працівники поштового зв’язку. І начальники відділень, їхні заступники, і оператори, листоноші – всі, наче злагоджений механізм, працюють задля кожного свого клієнта на всі сто, завжди намагаються робити все якісно та оперативно. Та й за роки вже знають майже кожного в обличчя, а особливо тих, хто чекає працівника пошти в селі. І немає значення – чи то віддаленому, чи ближньому – листоношу виглядають, особливо старенькі, як рідну, тож вона має навідатися, аби принести пенсію, соціальну допомогу, прийняти комунальні платежі, доставити замовлені товари та ліки. Та й недарма їх вже давно назвали «зв’язковими зі світом», вони приносять в оселі тепло й турботу: і часом вислухають проблеми й біди, і розрадять, і порадіють. А потім знову, взявши велосипед, навантажений кореспонденцією та товарами, накручують десятки кілометрів вже не один десяток років…
На час нашого візиту у відділення поштового зв’язку в Білогір'ї якраз кипіла робота – листоноші розбирали й сортували кореспонденцію, аби розвезти по домівках своїх передплатників. Хоч жінки були дуже заклопотані, та все ж згодилися трішки поспілкуватися, заодно й, як то кажуть, ми познайомилися з ними ближче. Звісно, спершу висловили щиру подяку за віддану працю, бо саме завдяки їй усі передплатники вчасно отримують свої улюблені газети та журнали. Та й тепер, у досить непростий період передплатної кампанії, бо всі потроху лишень починають оговтуватися після суворого карантину, вони приймають замовлення на передплату видань, адже багато читачів, зокрема і нашої газети, чекають своїх листонош у домівках. Хоч складно, та ми мусимо триматися всі разом дружно, підтримуючи одне одного, бо друкованого слова не замінить жоден Інтернет.
Лариса Олександрівна Басок – начальник відділення – з особливою гордістю розповідає про свій колектив, в якому зараз працюють кращі з кращих. Адже віддають своїй роботі весь час та сили, а деякі працівники – не один десяток років життя віддали улюбленій професії. Каже, що їй неабияк пощастило працювати в колективі справжніх однодумців, де кожен робить внесок у спільну велику справу. Звісно, без допомоги заступника – Оксани Василівни Грищук – не обійтися, це, без перебільшення, її права рука. Вона, до речі, керує роботою листонош. «Сьогодні у відділенні поштового зв’язку працює 9 листонош (які ще й обслуговують ближні села) та три оператори», – розповідає начальник.
Ми мали за честь познайомитися із листоношами: Марією Паламарчук, Світланою Поліщук, Ольгою Горач, Лідією Демедюк, Ніною Колісецькою, Галиною Петрівською, Валентиною Ребрій, Тетяною Базельчук та Анною Раєвською. Зокрема, Ніна Колісецька та Марія Паламарчук працюють листоношами найдовше – кілька десятків років.
Звісно, як ділиться Лариса Олександрівна, у зв’язку з карантином, листоношам Лідії Демедюк та Анні Раєвській доводиться добиратися з ближніх сіл (понад десять кілометрів) на роботу в Білогір’я, але жінки справляються, вчасно приїжджають на роботу – чи то на попутному транспорті, чи велосипедом, словом, своїми силами. Хоч вдома, в селі, клопотів у кожної вистачає: і господарку треба обійти, і город та ще й на виховання дітей час знайти, бо в пані Анни їх троє, а в Лідії – п'ятеро. Та вже й звикли до свого режиму, тож мусять усе встигати. А вони вже по-іншому й не вміють.
…Тож, одягнувши масочку, рукавички (добре, що всі працівники забезпечені на час карантину усіма засобами дезінфекції, розповідає начальник відділення), взявши кореспонденцію, товари першої необхідності, листоноші вирушають до домівок своїх клієнтів, аби до вечора встигнути всіх обійти. І вже втомлені повертаються додому, щоб, трішки відпочивши, знову вирушати в дорогу…
Тож нехай ваші шляхи будуть благословенні Богом і лише вдячних слів від клієнтів на свою адресу.
Gismeteo 
