Коли спершу «говорять» очі, часом і слів не треба. Та коли вони ще й так по-щирому сяють, випромінюючи добро й особливе тепло, якось стає на душі легше, приємніше й затишніше…
Після знайомства з Валентиною Василівною ДАНИЛЮК – начальником Красилівського відділення поштового зв’язку – залишився дуже приємний «післясмак», бо в цієї жінки особлива енергетика, вона дуже відкрита й щира. До таких людей завжди хочеться навідатися, бо й вони раді гостям. Та й земля благословенна – Красилівський край здавна славився гарними й працьовитими людьми.
Валентина Василівна все своє життя віддала роботі на пошті… Рік за роком збігали, змінювалися весни й зими, проте улюблена професія завжди займала в її серці особливе місце. Коли обираєш спеціальність, пов’язану із взаємодією з людьми, постійним живим спілкуванням із клієнтами, мимоволі й опановуєш «фах психолога», розповідає моя співрозмовниця. Та й через наше непросте сьогодення у відділення приходять люди з різним настроєм, отож усі працівники намагаються знайти «ключик» до кожного клієнта, допомогти, підказати. Валентина Василівна, звісно ж, завжди підтримує колег, відстоює, а як інакше – вони ж єдина команда. Звикли ділити між собою і радості, й тривоги, бо робота давно вже стала для них другим домом. Сюди поспішаєш, бо на тебе чекають насамперед клієнти – хто посилку відправити чи отримати, хто комунальні платежі здійснити, передплатити улюблене видання тощо.
Валентина Данилюк народилася в Красилові, після закінчення школи вступила до Київського політехнічного інституту на факультет лінійно-кабельних споруд і зв’язку. Після навчання за направленням свою трудову діяльність розпочала в Красилівському вузлі зв’язку. Так склалося у її житті, що першою її посадою була керівна, яку вона займає донині. За роки стажу, ділиться жінка, здобула чималий досвід, особливо на посаді інструктора-ревізора, удосконалювала навички й особливості роботи, бо завжди треба тримати руку на пульсі – знайомитися й опановувати новації в роботі та ділитися із напрацюваннями з колективом.
Назавжди запам’ятався перший досвід роботи на посаді начальника, де в підпорядкуванні було три листоноші. Безцінний рік роботи, за який довелося практично познайомитися із роботою на пошті.
Вже сім років, як вона очолює поштове відділення в Красилові. Загалом сьогодні в районі є 33 відділення зв’язку, де працюють 80 листонош, вісім операторів. Вона намагається координувати роботу так, аби працівникам було комфортно працювати, й головне, щоб вони відчували себе захищеними.
Робота забирає чимало сил, зізнається Валентина Василівна, проте втому долає вдома… знову роботою. Любить балувати своїх рідних смаколиками – традиційними стравами української кухні. Бо традиції дому – найцінніше, що маємо. Недарма ж крізь усе життя пронесла настанови батька Василя Андрійовича (світла йому пам'ять): у всіх життєвих ситуаціях завжди залишатися людиною та бути чесним до кінця. Тато, як пригадує пані Валентина, був чесною та порядною людиною і всім серцем прагнув виховати так свою доньку. Дякувати Богу, що матір Марія Іванівна, якій вже 76 років, щовихідних і досі виглядає свою Валю в гості. Тож в довгій розмові вони діляться усім, що тривожить душу й за що радіє серце.
Разом із чоловіком Юрієм Валентина у шлюбі вже понад тридцять років, виховали донечку Ілону, яка нещодавно стала на весільний рушник. Каже, що головне в подружньому житті – вміти пробачати, підтримувати одне одного та зберігати вірність.
І справді, коли слухаєш життєву мудрість, перевірену роками, жадібно ковтаєш кожне слово, бо воно пережите не одним десятиліттям. Про головне правило й девіз життя Валентина Данилюк сказала наостанок: за будь-яких обставин – треба піднімати голову та йти вперед і розраховувати насамперед на свої сили... Тому хочеться побажати від усього серця сил та міцного здоров’я цій прекрасній жінці ще на довгі роки.
Gismeteo 
