Саме такими словами розпочав нашу розмову багаторічний передплатник «Подільських вістей» Микола Григорович Леочко. В житті буває чимало ситуацій, коли сподіватися на допомогу у вирішенні питання немає на кого, опускаються руки. Та й бюрократія супроводжує чомусь і донині, з кабінету — в кабінет — і так без кінця. Микола Григорович нещодавно стикнувся із ситуацією, коли в нього зняли доплату до пенсії. Отож, зізнається, чекав нас, аби ми, по можливості, долучилися до вирішення його питання.
Він передплачує видання багато років, та й начальник поштового відділення у Заліссі Старосинявського району Світлана Нечай каже, що йому і нагадувати про це не треба. Чоловік сумлінно передплачує газету на рік. Та перш ніж ми розбиратимемо його проблему, вирішили поспілкуватися й дізнатися про нього більше.
Народився Микола Леочко в 1942 році в селі Шпиченці (нині Залісся) на Старосинявщині. У сім’ї сільських трударів було четверо дітей — троє дівчат і один хлопець. Його дитинство та юність пройшли в рідному селі, ці роки він згадує із болем. Бо, крім голоду й холоду, важко згадати ще щось. Адже батько загинув на фронті і похований в братській могилі біля річки Ельби. Саме такий скупий зміст мала похоронка. Потім Микола навчався на тракториста в Старій Синяві. Ясна річ, служив у армії. Хлопець одразу ж влаштувався на роботу на молокоприймальний пункт. Цікаво, що він раніше розміщувався в його нинішньому будинку, який тоді був розділеним на дві половини. Потім влаштувався шофером у колгосп, в якому пропрацював сорок років аж до виходу на пенсію.
Одружившись, раділи з дружиною Ольгою народженню чотирьох дітей — Миколі, Григорію, Лілії та Нелі. Однак через шістнадцять років шлюбу дружина померла. Звісно, чоловікові було важко давати раду дітям, коли найменшенькій було лише півтора року, отож через деякий час у їхній дім прийшла жінка, яка замінила їм матір. Присвятивши всю себе сім’ї, Ганна, не шкодуючи сил і часу, ще й встигала працювати дояркою.
Проте в дім прийшла біда чотири роки тому, коли раптово не стало сина Григорія. Зараз лише найменша донька — Неля проживає в Заліссі, тож щоразу навідується до батьківської хати.
Тішаться Микола Григорович та Ганна Петрівна чотирьом онукам та правнуку. Нині їхнє щастя й благополуччя змушує стареньких триматися й радіти кожному дню.
Gismeteo 
